Балтійське море, наше «горе». «Нова хвиля» накрила українського самородка

Поділитися
«Легко на сердце от песни…» Особливо, якщо безголосся не дратує. Шестиденка в Юрмалі, на міжнародн...

«Легко на сердце от песни…» Особливо, якщо безголосся не дратує. Шестиденка в Юрмалі, на міжнародному конкурсі молодих виконавців «Нова хвиля-2007» (прямі трансляції на каналі «1+1»), погодьмося, була досить щедрою на пристойних вокалістів, хоч би які нісенітниці вигадували місцеві комсомольські таблоїди. Інша річ, що знову і знову — дефіцит харизматичних талантів. Лише метелики-одноденки: бла-бла-бла, ля-ля-фа... Одні й ті самі «ноти». Промайнули — й одразу згоріли у шоу-багатті, до якого І.Крутой, Р.Паулс і А.Пугачова щороку активно і креативно підкидають хмиз. З’явилася, як на мій смак, одна цікава лиса — нестандартна чарівно-шреківська — персоналія (з України), та й ту безсоромно змили. Не оцінили і не розчули. Не заохотили навіть значком ГПО за сміливість і оригінальність укупі з нестандартністю. Прикро!

«Мелом расчерчен асфальт на квадратики»

Першою премією і 50 тис. дол., як усім відомо, нагородили молдаванку з рожевим бантиком Наталю Гордієнко (312 балів). Щоправда, в неї точно такі ж зоряні перспективи, як у мене, приміром, якщо надумаю заспівати дуетом із Кабальє.

На третій позиції полька Маrina (304 бали): «так же, как все, как все, как все», нічим екстраординарним не вирізняється — тож і підтримала її фестивальна Муза блискучою брошкою і зеленню купюр.

І вже явно за традицією Євробачення Україна знову перемозі лише на п’яти наступає — number two. Дует «Барселона» розділив «другу гілку» на балтійській сосні в залі «Дзінтарі» зі шляхетним батьком латиського сімейства на ймення Erglis (інтелігентність і зачіска — його головні досягнення на конкурсі, що проводиться неподалік від дому).

«НВ» («Нью вейв») не «ЄВ» («Євровіжн»), але в якусь мить здалося, ніби й на російсько-балтійському форумі музгаманців чомусь повіяло хтивим вітром політкоректності. І наче Польщу підбадьорили грошима-цяцьками — за хронічні проблеми з м’ясом. Молдавію — за винно-горілчану катавасію. Казахстан (приз Пугачової недоладному бойз-бенду Rin’Go) — за те, що дружба і газопровід. Латвію — за дах у «приймах». А Україна — ні, звісно ж, переспів Мерк’юрі—Кабальє наче й нічого, та ще краще — коли в залі український друг, кум і соратник Рінат Леонідович.

Та чи варто дивуватися підкилимовим розкладам і погодним перепадам (у Юрмалі була паскудна температура і сердитий вітер завівав), коли ні для кого не є секретом, що на триклятій фанерній естраді усе давно куплено-продано і на сто років орендовано. І «мелом расчерчен асфальт на квадратики». Чужі там не ходять. А якби було інакше, то був би це не зажерливий брехливий шоу-біз, а які-небудь «райські кущі». Але туди вони поки ще не дісталися. Юрмала все-таки ближче. І вже котрий рік поспіль збирає «вершки» на березі Балтійського. Ті, що за нашого життя не скиснуть ніколи. Як писала з іншого приводу А.Ахматова, «Я не была здесь лет пятьсот, но ничего не изменилось!» Обличчя зірок-гостей — мов фізіономії родичів, обридлих за довгі роки співжиття. Хоч на тиждень від них подалі... Де там — і на дні Балтійського моря дістануть!

Тим часом канал «1+1», наче Кінг-Конг, радісно б’є себе в груди: «Рейтинг наш! І Алла з компанією не підвели, перетягуючи канатом інтерівських домогосподарок на нашу чудову кнопку!» Показники справді позитивні — частка аудиторії сягала 32%, отже, недарма зв’язалися з «Арсом». Та й «1+1» після перманентних інтерівських кадрових революцій незабаром стане нашим найголовнішим шоу-бізнесовим каналом. Якщо вже й доярки з «Майдану» («Караоке») передислокувалися на «плюси», чому б не порадіти всесвітньому щастю, коли в прямому ефірі такі ексклюзиви як Стіві Вандер, Хворостовський, Майкл Болтон. Ну й інші — ті, що приїлися. Чим, власне, таким особливим є для нашого електорального поля рейтингова «Хвиля»? Це та ж мильна опера. Що «Тетянин день», що «Аллин день» — один чорт. Непроглядні сутінки. Хоч і шість «серій» цієї опери, зате кожна — години по три. Кіно «з продовженням» і з очікуванням пікантного подієвого «гвинта». І як у всіх на світі мильних опусах, тут теж є своя Дика Роза — вона ж Муза. По деревах, щоправда, не стрибає і через паркани не скаче (як Вероніка Кастро, яка мала інше сценарне завдання), зате в неї свої фірмові сюжетні відгалуження — парад екстравагантних убрань і регулярна зміна варти у вигляді виводку фаворитів, екс-чоловіків, інших пристрастей… Всього того, що перекочувало за артисткою під Ригу і стало найважливішими темами громадських «слухань» на пляжах, у президентському замку Валдіса Затлерса, у колі бізнес-еліти… Ну і для нас, простих смертних, які, загалом, теж плачуть, адже влітку по ТБ начебто й дивитися більше нічого — крім роликів про Нострадамуса, звісно.

Ахметов згоден «покликати за собою» Пугачову

Оскільки «Хвиля» — «мило» не господарське, а імпортне, дороге — ароматне, то «шик-блиск-краса» у вигляді персонажів «Форбса» і газети «Жизнь» теж передбачаються у цьому успішному дійстві під режисурою І.Крутого. Як усі вже помітили, цього року на узбережжі відбулося не тільки міжнародне свято масової пісні, а й своєрідний бізнес-з’їзд за інтересами. Власними персонами найпомітніші меломани і гастролери… Алішер Усманов: співвласник холдингу «Газметал»; Олександр Мамут: бізнесмен найрізноманітніших устремлінь; Олексій Шейнін: президент ІД Petits; Раліф Сафін: «не бідний художник» і тато Алсу.

І, звісно, Рінат Леонідович Ахметов: «наше все». На власні очі бачив, як енергійно й захоплено він плескав у долоні під «Позови меня с собой». Незважаючи на «злые ночи»... Тож недарма Юрмалу охрестили і міні-Давосом, і «Новою Рубльовкою». Либонь справжні герої на чолі з АБ і Собчак знають, у якому високобюжетному «блокбастері» треба вчасно відзнятися. І те, що «1+1» фривольно розмістив у своїй мережі по сусідству два специфічних «серіали», упевнений, теж мало значеннєвий намір. До дев’ятої вечора — «Втрачений рай»: мило про бордель і про те, що повії — теж люди. Потім — ніби в продовження теми… Спокусниці різних модифікацій і професійної ангажованості — вже на балтійському узбережжі. Кого хочеш — обирай! Проблеми вибору самі собою відпадають, оскільки особливими чеснотами вирізнялося російське конкурсне «тріо» — Анастасія Кочеткова, Маша Новікова і Наталя Винокурова — дівчата, котрі виявили неабиякі «невокальні» дані…

Не в тій кареті, не той «бал»

Ну а як там наші, «посріблені» й обділені?

Гламурний дует «Барселона», який посів друге місце, викликає почуття змішано-позитивні. Приємно, звісно, коли рідній країні дають... Хоч щось. А тут начебто ще й заслужено. Тільки не полишає відчуття штучної «продуманості» такого дуетного новотвору. Трапляються ж випадки, коли голоси й душі неначе сплітаються у єдину мелодію, немовби янголи їх на небі благословляють — і відбувається органічне чуттєво-музичне «злиття». А тут буцімто наспіх склеїли дві нерівноцінні, симпатичні фонограми — і давай-давай бігом, а то конкуренти з Казахстану відберуть якогось пряника. Молодик на ймення Давид (у житті — Володимир Ткаченко), здавалося, ще трохи — і заллється потом від прогресуючого нарцисизму, звалившись із юрмальскої сцени, оскільки голова його — високо, очі — до неба, а партнерка — мов п’яте колесо до воза. У дівчини, яка на сцені Аврора (а в житті — Галя Гаврилко), пристойні вокальні дані. Та нечесність ситуації хоча б у тому, що гідний оперний голос змагається переважно із чистими естрадниками. І вже запевна нечесність, та ще й із корупційним душком, — це конкурсна пісня третього дня (посередня, до речі, композиція), написана для «Барселони» засновником конкурсу, його високістю І.Крутим. Це ж як називається, панове? І чи багато треба продюсерських і режисерських зусиль, щоб «сканувати» вже класичний номер Кабальє-Мерк’юрі? Ось і відксерили на оцінку «добре». Та це ж робота не самоцінна (хоч і вдала), а ніби списана у легендарних відмінників. А другий конкурсний день, коли мав звучати національний хіт? Я, звісно, не легендарний спеціаліст у галузі масових видовищ, але, пробачте, просвітлено-свідомо засвідчую: «Эхо любви» (виконане «Барселоною») — це не українська пісня (відповідно до регламенту), а відома композиція Євгена Птічкіна з російського соціально-патріотичного фільму «Любов земна» («Доля») режисера Євгена Матвєєва. Свого часу цю ж пісню зворушливо виконували Анна Герман і Лев Лещенко.

Пробивній активності Олега Чорного, продюсера «Барселони» і активного партбудівничого (члена ПППП — Партії підтримки політики Путіна), безумовно, можна тільки порадіти — на такому відповідально-альтруїстичному конкурсі! Та часом і про честь мундира не завадить подумати.

А щодо обділеного й обійденого українського учасника Василя Лазаровича заявляю таке… Винен він лише в тому, що приїхав не в тій кареті, не на той бал і не в тому «вбранні». Тому й одержав непрохідний бал. Навіть без патріотичних рецидивів багато уболівальників помітили, як підло й нахабно занижували йому оцінки. Тим часом усі три його концертних виступи вирізнялися (не лише на мій погляд) і шаленою енергетичністю, і дефіцитною харизматичністю. Ще б пак, такого як стрінеш уночі на вулиці, то не відразу забудеш... Якусь природну дикість і карпатську неприборканість випромінює цей трохи незграбний хлопчина, який точно «не в форматі» і зовсім не в ротації приторно-солоденьких поп-солянок. Але тим і цінний. Цікавий чудовими вокальними даними і здатністю елегант­но переплавити ту або іншу композицію під свій оригінальний вокальний регістр. Адже справжні обдарування на комп’ютері не прораховуються! І ніякими балами не оціниш їхній сценічний темперамент. І не для того існують ті або інші конкурси, щоб лінійками вимірювати коефіцієнти ногатості або окатості, а бодай в ідеалі потрібні вони для того, щоб вибрати з лушпиння одне-єдине їстівне зернятко.

Проте так, як вони сьогодні обирають, радше вдавимося, ніж проковтнемо. Хоч на березі, хоч у підводному царстві — ставки нині тільки на стандартизацію. Будь-яку живу «білу ворону» перетворять на мертвого фанерного горобця. Проте, якщо буде в артиста розум, а в продюсера гроші та зв’язки, навіть поразку можна обернути собі на користь. Будь-який шлях нелегкий, особливо якщо він — крізь терни до нот.

Коментар

Хрещений батько

«Спасибі за Васю… Та навіть думати про нього забудь!» — заявили Олександрові Злотнику напередодні юрмальського конкурсу

Справедливість тріумфує рідко. На естрадних конкурсах особливо. Яка ж підступна доля: Олександр Злотник, гарна людина і талановитий композитор, який виплекав своїм досвідом і мелосом найоригінальнішого (на думку «ДТ») юрмальського конкурсанта Василя Лазаровича, через інтриги та інші обставини опинився «поза грою». Хоча композитор чудово пам’ятає, як усе починалося…

— Олександре Йосиповичу, де ви відкопали Лазаровича? На якій полонині й під якою Говерлою?

— Це було давно. Вже більше п’яти років нас із Василем пов’язує спільна творча робота. Сам він із карпатського села, з Івано-Франківщини. Колись прийшов до мене, ще до мюзикла «Екватор», і сказав, що хотів би попрацювати разом. Я послухав його. Голос сподобався. Чудовий бас-баритон — прекрасні вокальні дані. І от із 2002 року почалася наша співпраця. Згодом він виступив у ролі імператора Олександра III у мюзиклі «Екватор». Їздив на гастролі, брав участь у закритих концертах. Зробили навіть спільний диск. Усі пісні для цієї платівки написав я.

— А контракт існував?

— Ні, контракту не було.

— Хіба ж не прикро: скільки імен за ці п’ять років засвітилися на естраді завдяки вдалому кастингу до вашого «Екватора» — і Тіна Кароль, і Бондарчук, і Розенфельд, і той-таки Лазарович, і навіть видатні уста нашої естради (Лобода), — а вас наче й не було на початку їхнього шляху?

— Це окрема історія. Наприклад, Тіна Кароль зізнавалася, що їй свого часу просто заборонили згадувати моє прізвище, коли вона була в Юрмалі і на «Євробаченні».

— Але ж гроші, мабуть, втрачаєте на цій справі?

— Це теж окрема історія.

— То що ж трапилося з Лазаровичем потім? Чому він від вас відколовся?

— Він не «відколовся». Він поїхав до Білорусі пробувати себе в оркестрі Михайла Фінберга. Це гарний колектив, там чудові музиканти, котрих запрошують і на «Слов’янський базар», і на багато інших престижних заходів. Він у них працював, успішно виступав. Та оскільки Василь уже жив у Києві, усі зароблені гроші витрачалися на дорогу.

— А де він жив у Білорусі?

— У гуртожитку. В принципі я вважав і вважаю, що йому ще зарано було їхати до Юрмали.

— Чого так? 25 років — саме час, навіть пізно вже.

— Бачте, в чому річ. Є природні обдаровання, яким потрібне особливе й ретельне шліфування. Це, зокрема, стосується і Василя.

— Хочете сказати, що дорогий діамант потребує дорогої оправи?

— Мабуть, так. Його талант іще потрібно огранити. Принаймні на конкурсі він виглядав не зовсім переконливо.

— Та хіба ж? На загальному сірому тлі з усієї цієї синтетики ваш Вася був, як Хосе Каррерас на гуцульському святі врожаю.

— І все-таки... Вже пізніше я дізнався, що за моєю спиною концертний директор Софії Ротару Ігор Курилів збирається везти його до Юрмали. Шукали гроші, шукали пісні. Я радий, що вони пройшли попередній відбір. Щоправда, в якийсь момент і мені зателефонував Курилів, сказавши: «Спасибі за Васю… Та навіть думати про нього забудь! І жодних інтерв’ю. У нас тепер є свої композитори. І нічиїх послуг ми не потребуємо...» Тим часом, я вважаю, що свою першу конкурсну пісню, світовий хіт, він заспівав гірше, ніж зазвичай. Я ж знаю, як він може це зробити. Адже Василь брав участь у ретрофестивалі італійської пісні (м. Беневенто). І навіть здобув приз глядацьких симпатій за цю композицію. Звісно, неприємно, що за моєю спиною це все сталося... Та, як то кажуть, дай йому Бог удачі.

— Чого, на вашу думку, бракувало його естрадному образу?

— Та просто не одягли належним чином! Він туди з балетом поїхав... Та й це не допомогло. Все-таки треба було ретельніше готуватися. Хоча «Пісню про рушник» виконав добре. Оригінальна пісня написана для нього одним іспанським композитором, а текст — Любаші.

— Чи є майбутнє в цього виконавця — у шоу-бізнесі загалом і в нашій країні зокрема?

— Вгадувати не має сенсу. Багато залежатиме від його творчої енергії. І чимало — від роботи продюсера.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі