Про медійну екологію. Кому слугує український інформаційний простір?

«Немає такої царини людського пізнання, особливо якщо візьмемо до уваги поширене явище глобалізації, в якій би медіа не були складовою частиною міжлюдських стосунків, а також суспільних, господарських, політичних і релігійних процесів», — так зазначив у своєму посланні Папа Римський Бенедикт XVI з нагоди Всесвітнього дня засобів масової інформації. Тема заходу — «Засоби суспільної комунікації: на роздоріжжі між саморекламою та служінням. Шукати істину для того, щоб нею поділитися», свідчить, наскільки важлива роль цих засобів у житті суспільства і кожної людини зокрема.

Сучасне суспільство — суспільство інформаційного типу. Розвиток інформаційних технологій у сфері масових комунікацій дедалі реальніше надає ЗМІ статусу четвертої влади. Безперечно, ця влада має усвідомлювати велику відповідальність, запобігаючи виникненню і сприяючи вирішенню проблем формування й захисту моральних норм та цінностей українського суспільства.

Серед функцій, які виконують мас-медіа, слід відзначити інформаційну, соціально-позиціонуючу, контактну, утилітарну, розважальну, а також морально-виховну. Особливістю сучасної медіакультури є домінування розважальної функції, тоді як морально-виховна нівелюється.

Щоб проаналізувати стан етичного розвитку та рівень реалізації правил професійної етики журналістів у державі, яка дотримується демократичних принципів свободи слова, насамперед звернімося до принципів етики, прийнятих на міжнародному рівні.

Кодекс професійної етики, який був прийнятий у 1998 році, обов’язковий для всіх журналістів, що є членами організації Тhе Society оf Ргоfеssiоnal Journalists, незалежно від того, в якій країні вони працюють. У кодексі зазначається, що мета діяльності преси — освіта спільноти. І саме вона є передумовою справедливості й основою демократії.

Отже, обов’язок журналіста — сприяти реалізації цієї мети, сумлінно й чесно слугувати суспільству, відшуковуючи істину й забезпечуючи об’єктивне та всебічне висвітлення подій і проблем. Журналіст повинен перевіряти достовірність інформації, уникати помилок.

Оскільки інформаційний простір — сфера спільної професійної відповідальності як державних інституцій, так і представників ЗМІ, постає потреба об’єднання зусиль. Відповідна взаємодія має бути спрямована на утвердження здорового способу життя, належного стану моральності українського суспільства, що є пріоритетним завданням як мас-медіа, так і, зокрема, Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі.

Слід зазначити, що прийняття Законів України «Про Національну програму інформатизації», «Про Концепцію Національної програми інформатизації», указів президента України «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні» відіграло значну роль у розвитку інформатизації в Україні. Тоді як ЗУ «Про захист суспільної моралі» має відігравати значну роль у розвитку етичної складової цієї інформатизації.

Нещодавно Національна експертна комісії України з питань захисту суспільної моралі, яка у своїй діяльності керується ЗУ «Про захист суспільної моралі», провела ряд зустрічей із журналістами, представниками державних органів, навчальних закладів, рекламних установ, громадських організацій з метою налагодження взаємодії та пошуку шляхів регулювання проблемних питань у сфері захисту моральних засад в українському суспільстві. Один із таких заходів, а саме — «Проблеми захисту суспільної моралі в українському інформаційному просторі», зібрав навколо круглого столу спеціалістів, які працюють над питаннями змісту українського медіапростору.

Зокрема представник експертної комісії Юрій Салюк зазначив: «Нацкомісія виступає за чисту екологію наших душ. І основним її завданням на даний час є робота над формуванням українських еліт — соціальних, економічних, бізнесових, інтелектуальних та у напрямі формування національної ідеї, що будуватиметься на основі моральних принципів». Він метафорично назвав Нацкомісію «комунальниками інформаційного простору».

З позицією щодо необхідності формування громадянського суспільства на основі моральних засад погодилися присутні: президент ГО «Ліга Культури» Людмила Авескулова, голова правління Товариства «Знання» України Василь Кушерець та більшість журналістів. Олена Ліщинська, старший науковий співробітник Інституту соціальної та політичної психології АПН України, зауважила, що ініціювати боротьбу за мораль повинна інтелігенція, адже це є однією з її суспільних функцій, і закликала «відстоювати право дитини на екологію інформаційного простору».

Заступник директора Департаменту контрольно-аналітичної роботи Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Микола Пузирей підкреслив, що державне регулювання медійного простору існує в усіх країнах світу. Але знайшлися й опоненти, які заговорили про цензуру та «совок». «Право регулюється законом, а мораль — суспільними звичками, — промовив професор Інституту журналістики Валерій Іванов. — І мораль є надзвичайно мінливою: вона трансформується щоденно... Ми маємо відстежувати ті моральні устої, які є на сьогоднішній день. Просто така вже тенденція розвитку людства. Ми можемо щось із цим робити, можемо з цим якось боротися, побороти не зможемо, а боротися — можна».

«Навряд чи доцільно сперечатися, потрібно чи ні захищати суспільну мораль, — відзначив, підбиваючи підсумки круглого столу, заступник шеф-редактора видання «Телекритика» Отар Довженко, — досить того, що значна частина суспільства відчуває потребу відгородитися від занадто агресивних матеріалів у медіа. Водночас у більшості випадків те, що експерти називають «порушенням суспільної моралі», є наслідком браку почуття міри та смаку журналістів, редакторів, продюсерів та інших людей, які творять порядок денний і контент у медіа. Позаяк медіабізнес стає дедалі відкритішим і соціально відповідальнішим, оцінка громадськості — зокрема й справжніх моральних авторитетів — є надзвичайно важливою для медіа».

Не можна не помітити, що деякі українські мас-медіа пропагують невігластво, неповагу до батьків, шкідливі звички тощо.

Знову ж таки, як сказав Папа Римський: «вплив засобів інформації на життя сучасної людини ставить питання, якого не можна уникати, а рішення і відповіді на нього чекають усі, тому воно не може бути відкладене».

23 квітня 2008 року указом президента України введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки України». В указі зазначено: «Розглянувши комплекс питань щодо реалізації державної політики та забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері, констатуючи наявність гострих проблем, явищ та чинників, що створюють небезпеку національним інтересам України в цій сфері та негативно впливають на суспільний розвиток держави та реалізацію її євроінтеграційних прагнень, Рада національної безпеки і оборони України доручила Кабінету міністрів України здійснити заходи, зокрема щодо:

— вдосконалення державного управління в інформаційній сфері, чіткого визначення повноважень та організації ефективної взаємодії органів державної влади із забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері;

— реалізації державної політики у сфері друкованих засобів масової інформації, зокрема здійснення державної реєстрації друкованих ЗМІ та інформаційних агентств, а також контролю за дотриманням ними вимог чинного законодавства;

— затвердження Державної програми формування позитивного іміджу України;

— реформування друкованих ЗМІ, що знаходяться у державній та комунальній власності, передбачивши, зокрема, механізми забезпечення прав громадян на доступ до інформації шляхом державної підтримки соціально значущих видань;

— державної підтримки створення та розповсюдження телевізійних і радіопрограм вітчизняного виробництва; пріоритетного включення у багатоканальну мережу мовлення програм вітчизняних телерадіоорганізацій;

— розробки проекту Концепції національної інформаційної політики, яка визначатиме основні напрями, засади і принципи національної політики та механізми її реалізації, а також пріоритети розвитку інформаційної сфери тощо.

Також відповідний документ пропонує Верховному суду України узагальнити судову практику розгляду справ, пов’язаних із питаннями регулювання в інформаційній сфері».

За результатами експертного дослідження «Аналіз ефективності існуючих форм співпраці влади зі ЗМІ та пошук нових механізмів взаємодії, які задовольнятимуть потреби журналістів у відкритості та прозорості діяльності органів виконавчої влади» було зазначено, що головне — визначити обмежене коло основних проблем і разом зі ЗМІ системно та відкрито їх досліджувати — до результату!»

Тобто відповідними актуальними питаннями побудови сучасного українського морального інформаційного суспільства в межах своєї компетенції та можливостей займається Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі. Навколо неї зараз багато міфів. Щоб їх спростовувати, представники апарату і виходять «в люди».

Усвідомлюючи проблеми, які виникають у зв’язку з постійними змінами складу комісії, відсутністю належної підтримки з боку органів державної влади, неналежним матеріально-технічним забезпеченням роботи апарату та представників комісії в регіонах, а також тиском, який комісія відчуває ззовні, все ж таки слід наголосити на позитивних результатах діяльності. Головним досягненням цієї роботи є підвищений резонанс навколо обговорення проблем стану суспільної моралі в українському сьогоденні.

Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі покладає великі сподівання на започаткування та підтримку плідної співпраці з представниками засобів масової інформації в процесах оздоровлення сучасного інформаційного простору та утвердження ідей моральності в суспільстві.