Бельмондо вручили почесну Золоту пальмову гілку

Бельмондо вийшов на червону килимову доріжку під музику Енніо Морріконе з фільму «Професіонал» у супроводі своєї нинішньої подруги життя 35-річної моделі Барбари Гондольфі. «Бебель, ми любимо тебе!» - кричали 78-річному кумиру вдячні глядачі всіх поколінь.

Захід відкрила знята спеціально для нинішніх урочистостей документальна стрічка «Бельмондо. Шлях» («Belmondo, itineraire»).

Початок майже 50-річної творчої кар'єри Бельмондо збігся з розквітом французького кінематографа, який отримав потужний творчий заряд з появою в ньому особливої ​​течії - «нової хвилі».

Бельмондо набув широої популярності після фільму легендарного режисера Жана-Люка Годара "На останньому диханні» (1959), зігравши юнака-бунтаря, який уособлював собою новий прийдешній світ. У 1960 році актор зіграв в одному з кращих фільмів із Софі Лорен в головній ролі - «Чочара». До речі, Лорен за неї отримала «Оскара», а Бельмондо - ні.

Чарівного, гармонійно складеного і з надзвичайно світлою посмішкою актора стали все частіше запрошувати на головні ролі у гостросюжетні фільми. Саме на ці стрічки у 70-80-ті роки минулого століття припав пік акторської кар'єри Бельмондо. Одна за одною виходять на екрани стрічки: «Клан марсельців», «Спадкоємець», «Чудовий», «Невиправний», «Приватний детектив», «Ас із асів», «Авантюристи». А сам Бельмондо стає володарем дум декількох поколінь практично у всіх країнах світу.

З 1960 року фільми за участю Бельмондо брали участь у головній конкурсній програмі шести Каннських кінофестивалів. Востаннє актор був на фестивалі у 2001 році. Того року влітку у Бельмондо на його корсиканській віллі стався важкий інсульт. Проте через 10 років він повернувся до Канн.

Урочистий вечір на честь актора є знаком особливого визнання вкладу Бельмондо у світову культуру.