На війні — як на війні: зведення про втрати

Поділитися
Особливо цікаво нині одержувати товсті щомісячні журнали, восьмі номери за серпень. Учора прийшов...

Особливо цікаво нині одержувати товсті щомісячні журнали, восьмі номери за серпень. Учора прийшов один такий — на обкладинку винесено слова президента країни, сказані ним 24 серпня у День Незалежності: «Молодий, енергійний, упевнений у собі уряд продемонстрував і макроекономічну культуру, і зростання соціальних стандартів. У вдалому поєднанні цих двох пріоритетів — формула сучасної економіки»...

Проте минуло всього два тижні — і чи то формула сучасної економіки різко помінялася, чи то знання про неї президента, але молодий і енергійний у повному складі і повній впевненості в собі було відправлено у відставку. А коли врахувати, що цей уряд уперто рекомендувалося називати урядом В.Ющенка, то якісь гоголівські мотиви в суворій політичній реальності країни привиділися...

Одні сказали «криза», інші сказали «переворот», треті сказали «війна». Президент сказав — нічого не відбувається, але запропонував «зачохлити шаблі», «сховати сокири» і на тому «поставити крапку». А допіру й зовсім пояснив: відбулися, мовляв, масові викиди ознак демократії і загальний процес очищення.

Поки політики та політологи розбиралися в мілітаристській термінології, соціологічна служба Центру Разумкова займалася цілком мирною справою — черговим опитуванням із приводу згадуваного не раз у «ДТ» кредиту довіри, виданого громадянами новій владі на Майдані і після. Результати опитування засвідчили: була війна, не було, але втрати — як при битві під Бородіном, по-перше, великі, по-друге, невідомо, хто переміг і чи переміг узагалі...

Опитування проведене з 9 по 16 вересня 2005 р. у всіх регіонах України. Опитано 2011 респондентів віком старше 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%*.

…Той процес очищення, який відбувся, може пройти тільки велика нація.

В.Ющенко,
21 вересня 2005 р.

Хоч би що це було, втратили всі — і влада в особі її інституцій, структур і самих осіб, і велика нація в особі громадян. Новина вересня: якщо в серпні число твердих прибічників нової влади перевищувало число настільки ж твердих її противників, то це в минулому, і нині — навпаки.

До речі, зважаючи на дещо невідоме, але таке, що відбулося, потрібне попереднє уточнення. Словосполучення «нова влада» уживається тут і далі як умовне, до 8 вересня воно означало владу, народжену Майданом і в настільки «унікальному єднанні з Майданом» (В.Ющенко), що, скажімо, Ющенко і Тимошенко сприймалися як близнюки, а Порошенко, наприклад, — їхній молодший брат. Протягом 8—20 вересня було те ж саме, тобто Ющенко і Майдан, але вже без Тимошенко, Порошенка й уряду. А з 22 вересня нова влада може, мабуть, означати «українську політичну еліту, котра продемонструвала унікальне взаємопорозуміння» (теж В.Ющенко), тобто все ще без Ю.Тимошенко, зате з В.Януковичем і всіма, хто до позавчорашнього дня вважався вчорашніми. Але це буде потім, якщо буде взагалі. Опитування стосувався періоду, коли нова влада реально вже була без Тимошенко, Порошенка й уряду, але невідомо, кого саме громадяни розуміли під цим поняттям у ситуації загальної розгубленості і кого з владою асоціювали.

Інституції та структури влади…

Рівень повної підтримки дій інституцій і структур влади знизився на 4—6% — за винятком президента й уряду, котрі втратили більше. У вересні, порівняно із серпнем, перший втратив 10%, другий — 14% (а порівняно з квітнем обидва — по 27%). Залишок, за станом на середину вересня, у президента — 20%, в уряду — 9%.

При цьому колишні тверді прибічники ідуть поки в стан поміркованих — які підтримують «окремі дії». Тому число настільки ж твердих противників зросло не відповідно до втрат прибічників, але достатньо для того, щоб кількість прибічників перевищити: на сьогодні не підтримують дії президента — 29%, уряду — 33%.

Парламент, порівняно з квітнем, втратив 16% тих, хто повністю підтримує його дії, у тому числі за останній місяць — 6%, і залишилося цієї самої повної підтримки теж 6%. Число твердих противників із квітня зросло на 11% і становить нині 32% громадян країни.

…і її ж особи

Рівень повної підтримки дій усіх без винятку визначних владних і політичних осіб знизився на 5—8% — природно, у тих випадках, де було чому знижуватися, бо що стосується, наприклад, головного наглядаючого за дотриманням законності в країні С.Піскуна, то зниження відбувалося з позначки 2,5% і нині досягло 1,2%.

У кого було більше, у того більше й знизилося: у В.Литвина, наприклад, 8% (із 21% у серпні до 13% у вересні); у Ю.Луценка — теж 8% (із 19 до 11% відповідно), у А.Кінаха — 6% (із 13 до 7% відповідно), у О.Мороза — 5% (із 16 до 11% відповідно).

Як і у випадку з інституціями та структурами влади, колишні тверді прибічники можновладних осіб переходять поки до розряду їхніх поміркованих прибічників. Виняток — колишній відповідальний за національну безпеку країни пан Порошенко, котрий за місяць втратив 4% твердих прибічників із наявних у серпні 6%, зате набув 19% противників. Тепер його дії підтримують трохи менше двох із кожної сотні громадян, а не підтримують — 68 із тієї ж сотні.

Головні особи, колишні близнюки Майдану — В.Ющенко і Ю.Тимошенко — втратили однаково. І якщо різниця в рівнях їхньої нинішньої популярності є, то зважувати її треба не на око, навіть президентське, а радше на ювелірних терезах. Або медичних...

Отже, рівень повної підтримки дій В.Ющенка скоротився на 13% — із 33% у серпні до 20% нині — або на 29% порівняно з квітнем, коли його дії повністю підтримували 49% громадян. Число противників дій ВА збільшилося на 5% (порівняно з квітнем — на 12%) і становить сьогодні 34% громадян країни.

Рівень повної підтримки дій Ю.Тимошенко скоротився на 11% (із 32% у серпні до 21% нині) або — на 26%, якщо порівнювати з квітнем, коли її дії підтримували 47% громадян. Число противників леді Ю збільшилося на 5% (порівняно з квітнем — на 16%) і становить сьогодні 36% громадян країни.

Вловили різницю? Ну і гаразд. Хто більше матері-Вітчизні цінний — не настільки важливо, і з цим колишні герої Майдану розберуться самі. Набагато важливіше і набагато гірше те, що, по-перше, розбір цей коштує втрат обом, а по-друге, закріплює той розкол країни, котрий так затято поглиблювала стара влада і з яким так ревно обіцяла боротися нова…

Втрати на карті

Не на черговій дорожній, крий Боже — від них уже голова обертом. А на звичайній, географічній карті країни. Обидва помаранчеві лідери порівняно з квітнем втратили, причому — і на своєму електоральному полі: на Заході й у Центрі, де число їхніх твердих прибічників упало в середньому удвічі, а натомість у півтора в середньому разу збільшилося число твердих противників на Сході та Півдні.

Рівень повної підтримки дій В.Ющенка порівняно з квітнем упав на Заході країни у два, у Центрі — у два з половиною рази (із 85 до 39% і з 66 до 25%, відповідно). Захід, щоправда, залишився до ВА толерантним більше (число противників тут зросло незначно, із 5 до 9%), Центр — менше, число противників збільшилося з 10 до 19%.

А на Сході та Півдні твердих прибічників ВА вже час заносити в Червону книгу. Їхнє число на Сході зменшилося з 22 до 8%, на Півдні — із 29 до 12%. Зате відчутно зросло число противників: на Сході — із 36 до 55%; на Півдні — із 38 до 54%.

Ю.Тимошенко. На Заході число її твердих прибічників зменшилося більш ніж удвічі, у Центрі — майже в два рази (із 79 до 36% і з 61 до 32%, відповідно). Число противників збільшилося: на Заході з 3 до 13%, у Центрі — із 7 до 19%.

На Сході та Півдні прибічники леді Ю настільки ж рідкісні, як і прибічники Віктора Андрійовича: на Сході їхнє число зменшилося з 25 до 8%, на Півдні — із 27 до 12%. Число твердих противників збільшилося: на Сході з 32 до 56%, на Півдні — із 40 до 58%.

Тобто на Заході обидва лідери йдуть, як у груповому заїзді — ніздря в ніздрю і за переваги прибічників над противниками. На Сході та Півдні — те ж, але зі зворотною перевагою. У Центрі леді Ю трохи попереду. А в цілому обидва на своєму полі втрачають прибічників, на чужому отримують противників.

Загальні підсумки для трьох

Що стосується тих, хто очистився і від кого очистилися, то підсумкова картина в цілому зводиться до таких сюжетів.

ПЕРШИЙ. Обидва помаранчеві лідери в очах великої нації загалом мають однаковий вигляд, — в частині інтересів, які вони, на думку громадян, захищають.

У тому, що їхні дії спрямовані передусім на захист загальнонаціональних інтересів, упевнені трохи більше третини громадян країни (у разі ВА — 38%, ЮВ — 37%). А в тому, що вони з таким же першорядним запалом захищають інтереси свої і свого політичного оточення — по 43%. Кожному п’ятому в обох випадках важко розібратися — чи то в інтересах, чи то в захисниках.

Але в цілому приблизно третина громадян дотримується однакової думки про обох колишніх героїв Майдану — і Віктора Андрійовича, і леді Юлію Володимирівну.

ДРУГИЙ. Рівень повної підтримки дій В.Ющенка на сьогодні нижчий, ніж під час перебування його прем’єр-міністром, коли означений рівень становив 26—27%. Відставка у травні 2001 р. принесла йому додаткові 4—5% прибічників і рівно стільки ж — противників. Після чого відповідні показники аж до виборів коливалися в межах 20—30%.

ТРЕТІЙ. Ю.Тимошенко після відставки зберегла підтримку, рівну підтримці діючого президента, й удвічі вищу, ніж підтримка залишеного нею уряду. Порівняно з часами свого віце-прем’єрства леді Ю у виграші: тоді число її твердих прибічників не перевищувало 5%, зате противників було 60—64%. Нині, нагадаємо, співвідношення 21% : 36%. Однак відставка, за всієї любові великої нації до скривджених і зраджених, не тільки не принесла опальній екс-прем’єрці додаткових прибічників, а навіть не уповільнила досить стійкий темп скорочення їхнього, прибічників, числа.

І четвертий, підсумовуючий. Не смішно, але факт — на цьому тлі двох колишніх явних лідерів цілком пристойного вигляду набуває третій — трохи було призабутий В.Янукович. Тому що стабільний: поки він сидів у Філях, рівень повної підтримки його дій коливався навколо 17—19%, що цілком із колишніми переможцями тепер співвідносно. І противників у нього не додалося: як було у квітні 50%, так і залишилося. Ну, прямо тобі Михайло Іларіонович — битву програв, війська тишком-нишком відвів, столицю здав, але кампанію, однак, ще не закінчено. От і новому президенту під час призначення ще більш нового прем’єра багнети Партії регіонів знадобилися — і були затребувані. А там, гляди… Михайло Іларіонович теж до Парижа не вступив, сам государ партію, даруйте, армію, до перемоги привів…

Загальні підсумки для великої нації

Власне, під час «процесу очищення» нація переважно й масово сиділа із/перед засобами масової ж інформації і з великим набором сильних почуттів за дійством спостерігала. Результатів спостережень і пережитих відчуттів у цілому два.

Перший. Розчарування в умовно новій владі, котра, щоправда, певний ресурс очікувань зберігає.

У вересні число тих, чиї надії нова влада виправдала, зібгалося до 6% найстійкіших її прибічників (у серпні таких було теж негусто, але нібито вдвічі більше — 12%). Число у новій владі зневірених, навпаки, зросло на 10%, і становить сьогодні 27%. Фактично колишнім залишилося число тих, хто нічого не чекав, а тому — не розчарувався (20%), а також тих, хто очікував, що буде погано, хоч і не настільки (13%).

Ресурс: постійне число затято очікуючих — 24% громадян країни як вважали, так і вважають, що занадто рано давати оцінку діям нової влади. Збереглися навіть 2% тих, хто твердить, що нова влада виявилася навіть кращою, ніж могло привидітися в мріях.

Другий. Розчарування в розвитку подій в Україні під час правління нової влади. Тут ресурс можна угледіти тільки за дуже великого бажання і тільки в одному регіоні.

Число переконаних у тому, що події в країні розвиваються в правильному напрямі, у вересні зменшилося на 10%, а порівняно з квітнем більш ніж удвічі, і становить тепер 21% — стільки ж, скільки було у квітні 2004 р., в останні спокійні дні влади попередньої і, казали, злочинної — в моральному, як з’ясувалося, сенсі. Щоправда, число песимістів (поки?) торішнього показника не досягло (44% проти 56% у квітні 2004 р.). Але значуща частина великої нації перемістилася в категорію розгублених, тих, хто зрозуміти не може, що з напрямом і подіями коїться — у квітні нинішнього року таких було 23% (у квітні 2004 р. — 24%), тепер — 35%.

По регіонах. На Заході й у Центрі країни число тих, хто вважає напрям розвитку подій правильним, скоротилося більш ніж удвічі (із 76 до 34% і з 65 до 31% відповідно). Зате число тих, хто напрям цей вважає неправильним, зросло на Заході більш ніж учетверо (із 7 до 30%), у Центрі — у два з половиною рази (із 14 до 38%). Отже, на Заході співвідношення прибічників і скептиків у квітні вкрай оптимістичне (76% : 7%), нині має вигляд настільки блідий (34% : 30%), що тільки за дуже великого бажання можна вважати, що Захід залишається регіоном, де збереглася, хоч і мінімальна, але перевага прибічників напряму, за яким розвиваються події під проводом нової влади.

На Сході та Півдні ніякої сили бажання не допоможуть: на Сході співвідношення на користь правильності розвитку подій ніколи не було (у квітні — 34% оптимістів, 37% — скептиків, нині — 15% : 65% відповідно). На Півдні оптимісти втратили чисельну перевагу ще в серпні, а у вересні їхнє число скоротилося порівняно з квітнем більш ніж утричі — із 47 до 13%, скептиків зросло майже вдвічі — із 34 до 63%.

І якщо на Заході й у Центрі наростає розгубленість (17 і 36% та 20 і 31% відповідно), то на Сході та Півдні — визначеність на користь неправильного напряму розвитку подій. Тобто можна припустити, що виборці Віктора Федоровича зміцнюються в правильності свого колишнього й майбутнього вибору…

Загальні підсумки битви напередодні кампанії: велика нація і троє

Якщо спробувати все викладене вище узагальнити, то можна припустити, що, втрачаючи довіру до діючої умовно нової влади і віру в її здатність (чи бажання) спрямовувати розвиток подій у потрібному для громадян напрямі, означені громадяни, вони ж виборці, будуть від неї тихо, але цілеспрямовано втікати. І нічого дивного не буде, якщо поки розгублена частина великої нації потягнеться і з нудного складу поміркованих, і з набираючої було сили НСНУ не тільки в нинішню «Батьківщину» і майбутній БЮТ, а й у Партію регіонів...

А ще більш загалом — за станом на середину вересня переможці помаранчевої революції, схоже, програли колишнім переможеним. Обидва помаранчеві лідери паралельними шляхами пішли миритися в стан біло-синього противника: леді Ю — із двома стрічками, котрі виникли в останньому акті нізвідки, мов червона хустка у Вії Артмане в «Театрі». Віктор Андрійович — із міцним чоловічим рукостисканням і Меморандумом про порозуміння... А от якби не символами, а справами добрими, га? Глядиш, для примирення країни ні акторством займатися, ні принижуватися не довелося б.

* Для порівняння в статті використано результати соціологічних досліджень, проведених у квітні і серпні 2005 р. в усіх регіонах України. У ході кожного дослідження було опитано більш як 2000 респондентів віком старше 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі