Хвороба, здатна зігнути націю в дугу. Дев’ять із десяти наших співвітчизників страждають на остеохондроз

У залі народу — яблуку нема де впасти. Слухачі оберігають від сторонніх звуків кожне слово лектора. У людину, під котрою зарипів стілець, одразу впинаються десятки обурених поглядів.

П’ятий рік у першу суботу кожного місяця лікар Берсенєв виступає перед слухачами. Спочатку в Республіканській медичній бібліотеці, потім у Київському будинку вчителя. І завжди аншлаг. А перед тим на третьому каналі республіканського радіо він виступає в прямому ефірі. Запитання з усіх кінців України...

Таке враження, ніби святиня святинь лікарського фаху — профілактика — канула в Лету разом із високоповажним товариством «Знання». І це у зламний момент зміни варти біля лікарень, поліклінік і аптек. Лікування, хоч як крути, стало платним. Ліки й поготів вирвалися в лідери цінових перегонів. А порадитися нема з ким.

Уся сіль — у простоті порад і рекомендацій лікаря Берсенєва. Не тільки тому, що вхід на лекції вільний. Не було випадку, щоб свої науково-популярні книжки і монографії — з лікування остеохондрозу хребта або дитячого церебрального паралічу — він не надіслав або не подарував у ці незвичайні години прийому двом-трьом пацієнтам, особливо з глибинки. Або не прийняв у своїй невеликій клініці важкого хворого, хоча запис — за три місяці, години і хвилини розписані наперед. Кому, як не засновнику і директору Інституту проблем болю, знати, які муки спричиняє людині біль — «відчуття фізичного страждання», як стверджує Тлумачний словник. Тому і не відмовляє в допомозі.

Рідко коли лекторові вдається весь відведений час присвятити темі розмови — головному болю, профілактиці захворювань ендокринної залози або поставі школяра. Що в слухачів болить, про те й запитують. Звісно ж, обов’язково запитають про ліки.

Про них — особлива розмова. У світі виробляється близько чверті мільйона найменувань. Зареєстрованих у нашій країні — трохи більше ніж 12 тисяч, в аптеках продається близько 9 тисяч. Володимир Андрійович вважає: такої кількості цілком достатньо. Хоча б з огляду на той факт, що ті самі лікарські засоби в різних країнах випускають під різними найменуваннями. Тому чим далі, тим уважніше треба дивитися на базові інгредієнти медикаментів.

Що саме приймати в конкретній ситуації — питання до лікаря і тільки до нього. Єдине, що собі дозволяє лектор, це посилатися на реакцію власного організму на той чи інший лікарський засіб. З перших днів самостійної роботи в лікаря виробилася звичка: перш ніж рекомендувати — перевірити на собі. Іноді посилається на відгуки пацієнтів. Вони для лектора друге за важливістю після медичних видань джерело інформації. Виписує Берсенєв не лише закордонні — усі спеціальні газети і журнали України. І дивується, чому це раптом випуск необхідної лікарям літератури перемістився з Києва до Донецька і Харкова?

На лекціях Берсенєва розумієш, чому в радянські часи журнал «Здоров’я» бив рекорди за накладами, піднявши планку до 10 мільйонів і вище. Підшивки цих журналів бережуть у сім’ях як дорогі реліквії, їх перегортають частіше, ніж улюблені книжки. Та що казати, левова частка корисних порад і медичних застережень, які публікуються в нинішніх засобах масової інформації, включно з Інтернетом, — звідти ж, із старого доброго журналу «Здоров’я».

Але одна річ — шукати відповідь у бурхливому інформаційному морі, інша — отримати її негайно і з компетентних вуст. Фахова спостережливість лікаря, помножена на багатющий досвід роботи, дозволяє лекторові робити висновки із, здавалося б, непорівнянних понять і фактів.

Усі ми знаємо, переконалися, що ранка на руці загоїться за тиждень, прикусиш до крові язик — на другий день і сліду не знайдеш. Студент першого курсу медичного інституту підкаже, що слизова оболонка кишок заростає набагато швидше — за кілька годин. Зате кісткові структури повертаються до норми після перелому за тижні і місяці, хрящові міжхребцеві диски відновлюються ще довше — за півтора року.

Що ж випливає з різної здатності тканин нашого організму до відновлення? За найперших ознак виразкової хвороби необхідно терміново вжити заходів, бодай утамувати печію розчином питної соди. Тоді патологічний процес удасться зупинити на самому початку. У протилежному разі кілька тижнів обов’язково підуть на зарубцювання виразки. А при лікуванні остеохондрозу хребта доведеться відразу налаштуватися щонайменше на півтора року цілеспрямованих зусиль.

Або дуже часті простудні захворювання на межі сезонів. Не пускаєш на поріг, вони лізуть через кватирку. У вигляді протягів — спільників простудних захворювань. Загартовування загартовуванням, але гратися із застудою не слід. Часто ми застуджуємося у сні, і все через стандартні розміри ковдр, подібних охрімовій свиті: укриєш спину — оголиш ноги. А якби ковдра була понад два метри завдовжки і метра півтора завширшки, то хоч як крутись у сні, підставити протягу оголене тіло не вийде. Другий важливий захід профілактики — фен для сушіння волосся. Його можна примтосувати для видалення поту з сорочки, а надто — із взуття. Із сорочкою взагалі просто, її можна навіть не знімати. Тіло ж прохолоджує не стільки холодне повітря, скільки волога, яка випаровується з його поверхні. Третій складник — взуття і теплі шкарпетки. Чим ширші капіляри на стопах (завдяки теплу і комфорту), тим вони вужчі в слизовій оболонці носа. А це означає, що захисні функції організму включені на повну потужність.

Після зустрічей із слухачами лікар забирає із собою чергову купу запитань. Він вважає їх соціальним замовленням для написання чергової науково-популярної книжки або брошури. Число таких книжок Берсенєва перевищило сім десятків. Проте життя підкидає і підкидає задачки, про які колись і не підозрювали. Приміром, лікар із болем у душі констатує, що остеохондроз хребта невпинно молодшає, особливо на територіях, які постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС.

Давно відомо, слабка радіоактивність стимулює появу в крові червоних кров’яних тілець. Загалом, чинник позитивний і сприятливий для довголіття. Згадаймо чемпіонів за цим показником — горців. Проте в наших широтах збільшення кількості червоних кров’яних тілець призводить до підвищення венозного тиску. Як наслідок — виникає біль.

— Можливо, — дозволив собі спрогнозувати В.Берсенєв на одній із лекцій, — медики стоять на порозі повернення до універсального засобу середньовічних лікарів — кровопускання, п’явок. Як методу боротьби з болем, який уражає певні ділянки тіла.

Навколишнє середовище. Це колись населений пункт зустрічав подорожнього загравою вогнів. Нині й у денну пору помітно, нізащо не сплутаєш, чи є попереду місто. Навіть без дорожніх знаків. Якщо на обрії здіймається марево від заводських труб і вихлопних газів, отже, ти не збився з дороги. Надівай протигаз!

Не завадило б. Особливо вагітним жінкам. Дедалі частіше тератогенний календар — календар перших двох-дванадцяти тижнів розвитку зародку людини — нагадує про себе викиднями й уродженими каліцтвами. Коли майбутні матері, ще не підозрюючи про вагітність, в ці тижні або намагаються позбутися «затримки», або випивають чарку горілки, або викурюють сигарету, — кара ця неминуча.

Слідом за авторами репортажів ми готові схилити голову перед героїчними зусиллями хірургів, які оперують серця немовлят, захоплюватися життєвим подвигом людей, які народилися без рук чи ніг. Але чи не цивілізованіше було б — не втомлюється запитувати лікар на лекціях — самим майбутнім батькам вчасно потурбуватися, щоб чаша ця оминула дітей? Чи не грамотніше було б, продовжує думку лектор, щоб мери міст вручати молодятам замість пляшки шампанського з двома келихами — правила поведінки під час вагітності?

Зрештою наочним прикладом є час цвітіння плодових дерев. Якщо він збігається з морозами (прямий аналог чарки горілки або сигарети) — восени не чекай повноцінного врожаю. Але людина, на відміну від дерева, може планувати і спрямовувати свої вчинки. Здавалося б, просто і ясно. Проте немає дохідливих роз’яснень у школі, хоча б на уроках анатомії. Зате в голови юних громадян проникає агресивна реклама пивних і алкогольних «торгових марок». Так алегорично величають себе виробники, які спеціалізуються на випуску отрути. А контролюючі органи роблять вигляд, що не помічають цього підтасування і підміни понять.

За роки на базі лекторію лікаря склався, можна сказати, клуб за інтересами. Він об’єднав студентів-медиків, аспірантів, пенсіонерів. Часто наприкінці лекції Берсенєву дарують квіти, освячену іконку або просто малюнок дитини. Лікар розпливається в щасливій усмішці, не приховує емоцій. Нещодавно прийшла на прийом мама з донькою, хворою на дитячий церебральний параліч. Дитина голівки не тримала, не могла поворухнути ні ногою, ні рукою. Але через два-три роки, після кількох курсів лікування за метамерними методиками доктора Берсенєва, дівчинка навчилася ходити і розмовляти, вже пише і малює. І взагалі нічим не відрізняється від своїх ровесників.

Фактично закінчується своєрідна «п’ятирічка» громадської діяльності на радіо та у лекційних залах доктора Берсенєва. Проте чиновники, відповідальні у столиці і країні за стан медичної пропаганди, затято не помічають дивака, який узяв на свої плечі непосильну ношу. Напевно, вони абсолютно впевнені: усього того, чого немає у планах їхніх заходів, не існує в природі.