Борг, який збудував...

Поділитися
8 червня 2010 року завдяки заяві компанії Centrаgas AG стало відомо, що Арбітражний суд при Торговій палаті Стокгольма достроково виніс рішення у спорі «РосУкрЕнерго» (РУЕ) проти НАК «Нафтогаз України»...

8 червня 2010 року завдяки заяві компанії Centrаgas AG стало відомо, що Арбітражний суд при Торговій палаті Стокгольма достроково виніс рішення у спорі «РосУкрЕнерго» (РУЕ) проти НАК «Нафтогаз України». За версією холдингу Centrаgas, НАК повинен до 31 вересня повернути колишньому газовому посереднику - компанії «РосУкрЕнерго» - 12,1 млрд. кубометрів газу і ще 197 млн. дол. Якщо взяти до уваги, що ціна газу нині 230 дол. за 1000 кубометрів, то Україна має вийняти з бюджету на виконання рішення Стокгольмського суду близько 24 млрд. грн. Як заявив народний депутат Анатолій Гриценко, «цих коштів вистачило б (якщо брати держбюджет-2010 і передбачені суми за загальним фондом) Міноборони, СБУ, МВС, Внутрішнім військам, ГУР, Службі зовнішньої розвідки, Управлінню держохорони та Адміністрації державної прикордонної служби - разом узятим!»

У швейцарському офісі РУЕ «ДТ» підтвердили наявність рішення суду, проте відмовилися оприлюднювати текст рішення арбітражу доти, доки «Нафтогаз України» не вдасться до остаточних дій. Тобто не подасть апеляцію. Про можливість звернення з апеляційним позовом заявив
9 червня міністр палива і енергетики Юрій Бойко. Той самий Юрій Бойко, чий підпис стоїть у протоколі від 24 липня 2004 року, який зафіксував створення «РосУкрЕнерго»; той самий Юрій Бойко, який, на посаді першого заступника міністра ПЕКу, у 2004 році представляв інтереси приватного холдингу Centrаgas у Координаційній раді РУЕ... Мабуть, тому в РУЕ не дуже переймаються можливою апеляцією, котра змогла б внести деякі корективи у стокгольмський вирок: «А як, по-вашому, має вчинити глава Мінпаливенерго України?»

Справді, як держчиновник такого рангу, Ю.Бойко зобов’язаний зробити деякі кроки на відстоювання інтересів України, оскільки вийняти з балансу 12,1 млрд. кубометрів і віддати їх РУЕ, та ще й посунутися НАКу, звільняючи поле для їх реалізації, навіть частково, всередині України, - це нокаут і для Мінпалива, і для бюджету країни, який і так має 140 млрд. грн. дефіциту. Чи не простіше було б замість компромісів та паліативів, які, можливо, будуть знайдені в апеляційних судах України чи Швеції, якісно захистити позицію НАК «Нафтогаз України» у Стокгольмському арбітражі? Всі підстави для цього в української сторони були (докладніше див. «Піррова угода», «ДТ» №19 від 22 травня 2010 року). Проте, вслід за припущенням «Дзеркала тижня», Дмитро Фірташ - співвласник РУЕ - заявив про досягнуту з «Нафтогазом» мирову угоду. Через кілька днів НАК мляво заявила, що піде до кінця. Але при цьому нова група юристів вирішила не залучати до процесу свідків, готових давати показання на захист дій НАК «Нафтогаз» у 2009 році, попри те, що ці свідки були заявлені в процесі й офіційно висловили наміри розширити свої показання. Передусім ідеться про екс-менеджмент НАК «Нафтогаз». У ролі свідка не залучалася і, до речі, не напрошувалася Юлія Тимошенко, яка заявила в січні 2009 року в інтерв’ю «ДТ», що під час підписання газових контрактів у Москві, «відчуваючи колосальну відповідальність, яка на мені лежить, я вичитувала кожен аркуш особисто. Після чого зміни в текст уже не могли бути внесені». Наскільки відомо «ДТ», у процесі розгляду не використовувалися контракти про передачу 11 млрд. кубометрів газу, вперше опубліковані редакцією на сайті zn.ua.

Надзвичайно цікаво дізнатися, коли і чи поверне компанія РУЕ НАКу 1,7 млрд. дол., виплачених «Нафтогазом» «Газпрому» за відомі 11 млрд. кубометрів газу. Де і як компанія реалізовуватиме отриманий обсяг газу? Якими споживачами пожертвує НАК, і чи допустить «Газпром» РУЕ - свою 50-відсоткову «дочку» - до виконання польських та угорських контрактів на шкоду собі? Чому рішення було прийняте 8 червня, а не наприкінці липня, як ішлося в проміжному рішенні Стокгольмського суду? Чи немає в його тексті ознак усвідомленої капітуляції української сторони? Або завуальованої мирової угоди? Щоб знайти відповіді бодай на частину цих запитань, «ДТ» намагалося знайти сам текст судового рішення.

Прес-служба «Нафтогазу», перейменована в управління зв’язків із громадськістю, 8 червня зробила свою заяву, яка вирізняється нетиповою для неї лаконічністю: НАК на даний час не має у своєму розпорядженні рішення Стокгольмського арбітражного трибуналу. Практично в такому самому дусі висловився міністр Ю.Бойко, а вслід за ним - і міністр юстиції О.Лавринович (перебуваючи у Брюсселі).

Дивна історія виходить: позивачі в арбітражному спорі РУЕ проти «Нафтогазу» знають, що ухвалив Стокгольмський арбітраж, а відповідач - «Нафтогаз» - ні. І тепер Ю.Бойко уповає на правоохоронні органи в тому сенсі, щоб вони з’ясували законність вилучення 11 млрд. кубометрів газу в РУЕ у січні 2009 року.

Юристи опитаних «ДТ» відомих юридичних компаній стверджують: це в українських судах таке можливо, щоб позивач чи відповідач отримали рішення суду не одночасно. У практиці міжнародного арбітражу, зокрема Стокгольмського, такого досі не спостерігалося.

Як пояснив «ДТ» глава компанії Jurimex Данило Гетьманцев, «відповідно до статті 36 Арбітражного регламенту Арбітражного інституту при Торговій палаті Стокгольма арбітри, які прийняли рішення, повинні без зволікань надати копію арбітражного рішення сторонам і самій Торговій палаті. Таким чином, встановлена в Арбітражному інституті при ТПС процедура зобов’язує арбітрів надати копію свого рішення кожній зі сторін справи.

Порядок визнання рішення іноземного третейського суду визначений Конвенцією ООН про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень, Цивільним процесуальним кодексом України і Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж». Тобто рішення іноземних арбітражних судів (у тому числі Арбітражного інституту Стокгольмської торгової палати) виконується в Україні на підставі Конвенції ООН «Про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень» (1958 р., Нью-Йорк) у порядку розділу 8 ЦПК України.

Для того, щоб виконати рішення суду, його необхідно визнати на території держави, тобто надати йому обов’язкової сили, яка прирівнюється до юридичної чинності рішень вітчизняних судів. Для цього суд повинен видати відповідний процесуальний документ. Після цього рішення суду може не виконуватися, а може виконуватися примусово (за рішенням стягувача).

Відповідно до чинного порядку, для примусового виконання рішення міжнародного арбітражу необхідно подати заяву в суд за місцем перебування боржника. За результатами розгляду такої заяви суд видає виконавчий лист, який виконується примусово органами виконавчої служби. Такий порядок».

Ми ж поки що зіштовхнулися з абсолютно банальним... шулерством. А яка в підсумку буде його ціна, визначить, швидше за все, Верховний суд України - який абсолютно не залежить від Вищої ради юстиції, яка абсолютно не дослухається до голосу президента, який ніколи не дружив із Фірташем, інтереси якого ніколи не представляв Юрій Бойко, до якого жодного стосунку не має нинішній глава НАК «Нафтогаз», що набирав для захисту НАКу юридичну команду, яка за жодних обставин не готова забезпечувати «яке скажуть» рішення.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі