Моцарт у Гамбурзі - Культура - dt.ua

Моцарт у Гамбурзі

1 листопада, 17:05 Роздрукувати Випуск №41, 2 листопада-8 листопада

25 жовтня в усьому світі вперше відзначався Міжнародний день опери.

© © Hans Jörg Michel

Для тих, хто любить цей жанр, — подія важлива. Мені довелося днями побувати на виставах Гамбурзької опери — Cosi fan tutte і Don Giovanni Моцарта ("Так чинять  усі" і "Дон Жуан").

Зазначу, що Моцарта в нас майже не ставлять. Не під силу, на жаль, вимушена погодитися з пересічною думкою. Слухаючи "Дон Жуана", усвідомлювала, що в Києві немає ні стількох солістів, ні оркестру, які впораються з  класичною (читай — "зразковою") партитурою віденського генія ХVIII століття.

Названі твори Моцарта складені на лібрето да Понте. Опери чарівні, кожна по-своєму хороша. Cosi fan tutte — opera buffa, легка комедія, невелика за обсягом, з використанням класичного оркестру, що склався на той момент: 2 флейти, 2 гобої, 2 кларнети, 2 фаготи, 2 валторни, 2 труби, литаври, струнні та бас контінуо: клавесин і віолончель. Прем'єра опери відбулася в Гамбурзі 8 вересня минулого року.

Як завжди, відмінно працював інтернаціональний склад солістів, дотримуючись задуму диригента Крістофера Варда і режисера Герберта Фрітша. У співі учасників було чимало елементів барочної вокальної манери.

Стиль оформлення досить простий: на сцені — десяток різнобарвних геометричних фігур, і в центрі — червоний механічний клавесин. Стиль костюмів змішує куртуазне ХVIII й наше шалене ХХІ століття. Особливо гарні наряди напівдиких, на погляд художниці Вікторії Бер, псевдоалбанців, що нагадують "снігову людину",  — величезні перуки й комбінезони-"шкури" в ліричних героїв: Феррандо — Олексія Пальчикова (ліричний тенор) і Гульєльмо (Джон Чест, баритон, США). Це молоді офіцери, які, за задумом авторів опери  і на пораду головного героя, старіючого філософа дона Альфонсо (угорський бас Левенте Палль), що  сумнівається в можливості  жіночої відданості,  перевдягаються "до невпізнанності". Вони починають упадати за дівчатами "навпаки", й ті майже піддаються спокусі, але дон Альфонсо зупиняє розіграш, і все закінчується благополучно.

Яскраво, точно, виразно співали обидві героїні — сестри Фьорділіджі (сопрано Марія Бенгтссон, Швеція) і Дорабелла (Стефані Лауріцелла, колоратурне мецо-сопрано, США). Захоплення  викликала служниця Деспіна (Катаріна Конраді, сопрано родом із Киргизії, надзвичайно рідкісний випадок географічних метаморфоз). Вона не тільки прекрасно співала, а й оригінально, своєрідно, дуже жваво й легко рухалася, прямо носилася сценою, нескінченно пританцьовуючи, підстрибуючи та роблячи в повітрі смішні балетні па.

Дуже точно та гарно (саме гарно) звучали ансамблі. Чудово прозвучала Фьорділіджі (Марія Бенгтссон), справжня вокальна перлина постановки.

Чудово звучав і не менш яскраво грав Феррандо — наш Олексій Пальчиков. Він зарекомендував себе як прекрасний буфонний актор в опері "Любовний напій" Г.Доніцетті, що  дуже сподобався київській публіці (лютий 2018 року). А ще раніше чула його в опері К.Монтеверді "Повернення Улісса на батьківщину" у Гамбурзі. "Улісс" там був по-справжньому барочний, дуже цікавий, і невелика роль слуги-зрадника Еврімаха в Пальчикова вийшла багатоплановою та глибокою. У моцартівськой комедії Олексій корчив смішні пички, легко й точно рухався. Але головне — його рухливий, виразний і м'який ліричний тенор "прорізав" простір залу, доносячи енергетику музики до кожного слухача.

***

— Чому досить багато співаєте в Гамбурзі? — запитання DT.UA солістові Олексію Пальчикову.

— Мені подобаються цей театр і місто. Я тут співаю партії, які завжди подобалися і які мені корисні як молодому співакові на даний момент.

— У вас є кумири?

— Це Фріц Вундерліх і Микола Гедда!

Скільки у вас у запасі ролей?

— У моєму репертуарі  на цей момент  — близько тридцяти п'яти. Серед них Таміно, Феррандо, Бельмонте, Оттавіо (відповідно, "Чарівна флейта", "Так чинять усі жінки", "Викрадення з сералю" і "Дон Жуан" — опери Моцарта. — О.К.). А також Паріс ("Прекрасна Єлена" Оффенбаха), Неморіно ("Любовний напій" Доніцетті), Ленський ("Євген Онєгін" Чайковського), Альфред і Фентон ("Травіата" і "Фальстаф" Верді), Кудряш ("Катя Кабанова" Леоша Яначека) та інші.

У кого ви навчалися в Києві?

— Педагогом у Київській консерваторії був баритон, покійний Петро Андрійович Коваль. Він дав мені базу вокальної майстерності,  ознайомив, так би мовити, з вокальним мистецтвом, вірив у мене і завжди підтримував у моїх починаннях, "пошуках співати й розвиватися". Я йому дуже вдячний!

— А в школі Лисенка по якому класу навчалися?

— Закінчив Київську середню спеціалізовану музичну школу ім. Лисенка по класу труби у Григорія Пилиповича Коздоби. Завдяки йому знаю, що таке дихання, опора й музичний, а в майбутньому — вокальний режим. Дай Боже йому здоров'я! Взагалі, мені пощастило з педагогами. Звісно, справжнє навчання  почалося, коли я виїхав із Києва.  Спочатку до Парижа, а потім до Гамбурга. Я завжди намагаюся вчитися чогось нового: вокальної техніки, акторської майстерності... Сцена багато чого вчить.

— У якому театрі ви резидент?

— У мене контракт, я соліст Staatsoper Hamburg на цей і наступний сезони. Завжди хотів бути частиною якогось театру. З Національною оперою України не склалося, оскільки був ще "зелений". Мабуть, так треба було. Гамбург дав мені таку можливість: запропонував умови й партії, які я завжди хотів співати і які такі важливі для молодого співака-тенора. Тут я навчаюся, отримую задоволення та всебічно розвиваюся. І зараз іноді приїжджаю співати до Києва задля задоволення, заради рідних, друзів, показати щось нове у вокальному плані, інтерпретацію якоїсь партії для України. Ну й… просто домівка завжди є домівкою!

— Коли ви усвідомили себе співаком, відчули, що ви — оперний тенор?

— Усвідомив себе солістом-тенором, коли дебютував у партії Ленського в оперній студії Національної академії ім. Чайковського. Я радо  продовжую її співати в Європі.

— Які ваші професійні плани на майбутнє?

— У найближчому майбутньому — дебют у партії Фентона ("Фальстаф", Гамбург). У березні 2020 року буду дуже радий  заспівати знову в Києві, цього разу Ленського. Цікавий факт: рівно 10 років тому я заспівав уперше  Ленського в Національній опері України. Після цього — одна з моїх улюблених партій, Неморіно, в Гамбурзі. Далі в моїх планах участь в Екс-ан-Прованському оперному фестивалі влітку 2020-го та дебют у Театрі на Єлисейських полях (Париж): Нарработ в опері "Саломея" Р.Штрауса. І в мене заплановане багато концертів та прослуховувань. 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №42, 9 листопада-15 листопада Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво