Звуки класики - Культура - dt.ua

Звуки класики

16 червня, 2017, 17:06 Роздрукувати Випуск №23, 17 червня-23 червня

У Південній Пальмірі завершився Міжнародний музичний фестиваль Odessa Classics, уже третій за ліком.

Вадим Рєпін

У Південній Пальмірі завершився Міжнародний музичний фестиваль Odessa Classics, уже третій за ліком. Зірками музичного форуму, ініційованого й реалізованого відомим українським піаністом Олексієм Ботвіновим, цього разу стали скрипалі Даніель Хоуп і Вадим Рєпін, піаніст Себастьян Кнавер, вокалісти Ольга Микитенко, Віталій Білий, Лєна Бєлкіна. 

Odessa Classics, за задумом його ідеолога, — мультимедійний і поліфонічний проект. Тут не тільки класична музика та культові виконавці, а й якісна література, актуальний живопис, зустрічі з впливовими арт-критиками, журналістами. Насправді фестивальний тиждень виявився таким насиченим, що іншим фестивалям у нашій країні годилося б тут брати майстер-класи — з організації, програмного забезпечення, розумної роботи над брендуванням цього проекту, який у багатьох уже асоціюється з духовною Одесою.

Тішить, що в рамках Odessa Classics найшлося місце новому арт-проекту вже відомого у світі одесита — художника Степана Рябченка. Він представив на фесті свій проект "Звуки тиші" (Музей західного та східного мистецтва). 

Степан називає свій метод роботи комп'ютерним живописом. Відеоінсталяції з живописними тінями та люстрою-маятником, а також клітка-привид, роздрукована на алюмінії, становили нову експозицію. Виставка має музичну складову — фоном звучать у запису твори Яна Фрейдліна, одеського композитора, що живе в Ізраїлі. А виконує їх Олексій Ботвінов, і це саме той випадок, коли вишукана музика Фрейдліна отримала адекватне підкріплення візуальними образами.

123_2
Олексій Ботвінов

— В Одесі треба жити довго, — каже на вернісажі відомий журналіст і колекціонер Фелікс Кохріхт, у чиїй домівці з ранніх літ були прийняті, завдяки їхнім батькам, і Ботвінов, і Рябченко. 

Характерна для одеської культури "система домівок", яка ще остаточно не канула в Лету, ростить таланти, наче в інкубаторі: обмін книжковими новинками, інформацією, зустрічі, бесіди… І в результаті — світ говорить про ще одного неординарного одесита.

***

Родинна тема в рамках Odessa Classics продовжена. Британський скрипаль Даніель Хоуп на скрипці Гварнері (вона іменна, носить ім'я Кароля Ліпінського, який свого часу виграв скрипковий "баттл" у самого Паганіні) чудово виконав у філармонії, поряд із Шуманом та іншими класиками-романтиками, твори Ейнауді й Елгара. 

Вишукане, польотне звучання старовинної скрипки в руках рудоволосого генія перенесло слухачів у надхмар'я (тепло земних, людських емоцій пізніше подарувала скрипка Вадима Рєпіна). 

Цим участь Хоупа у фестивалі не обмежилася. Музикант побажав відвідати спеціалізовану музичну школу імені Петра Столярського і вшанувати її засновникові. 

Більшість педагогів Даніеля Хоупа в минулому "столярики". Різнобічний музикант, сам він виступає як соліст, камерний виконавець і диригент. 

The New York Times писала про Даніеля Хоупа як про скрипаля "всепроникного інтелекту й незаперечного стилю". Перша і найстаріша у світі недільна газета The Observer 2014 р. назвала артиста неперевершеним британським виконавцем на струнних. Gramophone Magazine відгукнувся про дебютний запис концерту Альбана Берга в редакції Даніеля Хоупа як про найкращий запис усіх часів. Хоуп також є п'ятикратним лауреатом премії ECHO, був чотири рази номінований на премію GRAMMY, у 2015 р. — визнаний найкращим музикантом Європи: відзначений "Європейською премією культури з музики". Всі ці регалії не завадили йому вшанувати Петра Соломоновича Столярського, легендарного педагога. 

— Столярського я завжди вважав найбільшим зі скрипалів. Спадок тих часів започатковується тут: Одеса — скрипкова Мекка, куди я завжди хотів потрапити, — зізнався Даніель Хоуп.

Оскільки Вадим Рєпін ("російський Паганіні", як називають його на Заході), що завершував фестивальну програму, також "музичний внук" Столярського по лінії Захара Брона, виникає спокуса порівняти двох видатних скрипалів.

123_3
Майкл Гуттман
 

Рєпін виступав із Бельгійським камерним оркестром під керуванням Майкла Гуттмана. І перший шквал оплесків вибухнув після виконання "Естреліти" Мануеля Понсе. Величезний зал Одеського оперного театру ніби огорнуло душевне тепло. Віртуоз не відступив перед митцем (хоча надалі були й складніші, в технічному плані, твори), а одесити довели, що люблять не тільки вухами, а й передусім — серцем. 

***

Програма "Українські зірки бельканто" в Одеській опері запропонувала популярні оперні арії у виконанні видатної української співачки Ольги Микитенко, випускника Одеської консерваторії, а нині — соліста "Ла Скала" Віталія Білого, а також Лєни Бєлкіної, яка зараз співає у Віденській опері. 

Арії й дуети з опер "Лакме", "Казки Гофмана", "Кармен" наповнили зал піднесеною гармонією, солістів приймали захоплено. 

123_1
Виступ колективу "АртеХатта"

Виступ колективу "АртеХатта" під керуванням Мирослави Которович, камерного оркестру Одеської філармонії під керуванням Ігоря Шаврука, плюс фортепіанні соло Олексія Ботвінова в супроводі відеоінсталяцій VJ Videomatics мали відбутися просто неба біля Воронцовської колонади, але цей майданчик закрили на реставрацію. Спішно концерт просто неба перенесли на меншу площею ділянку на перетині Ланжеронівської та Пушкінської. Паралельна камерна програма, до речі, проходила під час фестивалю в Золотому залі Літературного музею — це за два кроки. Куратор програми — музикознавець Любов Морозова. Вона також прочитала лекцію "Роль слухача в історії нової музики" в "Терміналі 42", подієвому просторі в центрі Одеси, де облаштувалися і штаб, і прес-центр фестивалю. З розповіді музикознавця стало зрозуміло: сьогодні багато говорять не так про музику, як про довколамузичні перформанси, де роялі палять, а скрипки розпилюють. В Одесі, на щастя, є кому створювати, виконувати і слухати серйозну музику, тож навряд чи Odessa Classics ступить на слизьку стежку. Цінні роялі в Південній Пальмірі не палять, а на пальцях перераховують.

123_7
Виступ камерного оркестру Одеської філармонії під керуванням Ігоря Шаврука

***

У залі Одеської філармонії виступив і німецький піаніст Себастьян Кнавер із шедеврами Бетховена й Шуберта, а також фортепіанним джазом, тріо Орловскі з новою програмою клезмерської музики "Париж—Одеса".

Себастьян Кнавер, уродженець Гамбурга, нащадок знатного й заможного роду, у першому відділенні сольного концерту потішив Бетховеном і Шубертом; у другому — мініатюрами Бернстайна й авторським прочитанням "вічнозелених" джазових тем Гершвіна. Рапсодію у стилі блюз Кнавер виконав у власній редакції, замінивши роялем звучання оркестру, і її відразу охрестили "Рапсодією у стилі Кнавера". 

Відчувши себе у рідній стихії, багато меломанів підспівували під час виконання імпровізацій на Summertime і The Man I Love. Левова частка аудиторії Одеського Джаз-фесту й Odessa Classics одна й та сама…

123_5
Себастьян Кнавер

Очікуваний успіх випав на недільному концерті на долю тріо Орловскі. Кларнетист Давид Орловскі, гітарист Єнс Уве Попп і контрабасист Флоріан Дорман — дуже чарівливі музиканти, їхня виконавська майстерність — незаперечна. 

123_6
Тріо Орловскі

Літературну складову Odessa Classics забезпечив Віктор Єрофєєв. Письменник читав у філармонії свої оповідання "Чорні ажурні панчохи", "Індус і Пушкін". Ще він розповів одеситам, що його батько, коли був радянським дипломатом у Парижі, передавав валізами гроші на фінансування підривної діяльності французької комуністичної партії через Пабло Пікассо. На жаль, загубилася серветка з силуетом долоні маленького Єрофєєва, яку Пікассо розфарбував плямами червоного вина і поставив свій підпис. Хто думав тоді про можливість продати такий цінний оригінал із роками? Батько письменника працював з Олександрою Коллонтай, був особистим перекладачем Сталіна з французької: "тоталітарне дитинство" у маленького Єрофєєва видалося, на його власне визнання, щасливим. 

123_4
Віктор Єрофєєв

— Париж залишив певний слід у моїй долі: я живу там, я люблю його, — підкреслив письменник. — Але в мене довічне відрядження в російську мову. Мені близька французька культура, я живу в Парижі. І всім письменникам раджу, крім рідної, вибрати собі ще якусь культуру. Це допоможе не впасти в письменницький монотеїзм і бачити світ об'ємніше. Тішить, що мою нову книжку "Тіло" переклали українською мовою, і непогано переклали. У слов'янських мовах слово "Тіло" звучить приблизно однаково, в ньому багато смислів. Мене тішить, коли яка-небудь дівчина скаржиться: "Мені не дісталося ваше "Тіло"! У ваше місто взагалі їду за першої нагоди. Звісно, міста бувають різні, але часом наповнюєш їх чарівливістю, яку сам же й створив. Одеса, як і Париж, Петербург, Венеція, цілком самодостатня, гарна сама собою, їй наплювати, що про неї думають. 

Ще в Києві Віктор Єрофєєв не тільки представляв перекладений українською мовою свій новий роман "Тіло", а й говорив з відомим режисером Андрієм Жолдаком про спільну роботу над виставою в Україні. Письменнику належить створити п'єсу за романом Луї-Фердінана Селіна "Подорож на край ночі", написаним у 1932 р. 

Залишається сподіватися, що на фестивалі Odessa Classics згодом з'явиться і театральна складова.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №31, 24 серпня-30 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво