Поставка води — Україна на межі зневоднення - Довкілля - dt.ua

Зневоднення

22 березня, 12:00 Роздрукувати Випуск №1287, 21 березня-27 березня

В Україні можуть обмежити використання води. Кому це загрожує?

© Укргідрометцентр

"Через нестачу води ніяке й дерево в нас тут не росте, одна тільки жилава акація маловоддя наше витримує" — оповідає персонаж із твору Олеся Гончара "Перекоп". Від подій, описаних класиком, нас відділяє рівно століття. В наші дні проблема водного дефіциту з локальної, характерної для південних регіонів України, набуває дедалі глобальнішого масштабу.

Про катастрофічне пересихання і обміління річок та інших водойм, зникнення води в колодязях кричать екологи. Про те, що Україна опинилася перед загрозою зневоднення, із занепокоєнням говорять учені та фахівці-водогосподарники.

Недавно Державне агентство водних ресурсів повідомило на своїй сторінці у Фейсбук, що в країні можуть обмежити водокористування. "Вперше за 120 років Україна опинилась у ситуації, коли гідрометеорологічні умови можуть спричинити обмеження прав водокористувачів ..." — ідеться в повідомленні. Для цього в Держводагентства є цілком законні підстави. Так, "стаття 45 Водного кодексу України говорить, що у випадку настання маловоддя права водокористувачів можуть бути обмежені або змінені умови водокористування, в тому числі скиди води через греблі ГЕС". Водночас зазначається, що при цьому "пріоритетність буде надаватися забезпеченню питних та побутових потреб українців".

Звісно, тим, хто живе поблизу широкого Дніпра, в кого вдома вода тече з крана, непросто уявити, що Україна має один із найнижчих серед європейських країн показників забезпеченості водними ресурсами — лише одна тисяча кубометрів на одного жителя, тоді як, наприклад, у Канаді цей показник становить 94,3 тис. куб. м, Росії — 31,0 тис. куб. м, США — 7,4 тис. куб. м, Німеччині — 1,9 тис. куб. м. Тим часом жителі засушливих регіонів відчувають нестачу води сповна, особливо з настанням періоду різких кліматичних змін. Дефіцит вологи і деградація ґрунтів поступово призводять до опустелювання значних територій на півдні України, що завдає значних збитків аграрному сектору, економіці країни та довкіллю.

Цьогорічна безсніжна зима, аномально високі температури, відсутність весняного водопілля — все це, на думку вчених, є наслідками глобального потепління і свідчить про те, що нас очікують серйозні випробування.

таблица вода_1
DT.UA

Яка наразі ситуація з водними ресурсами в країні? Як на ній позначилися зміни клімату? Наскільки реальна загроза зневоднення території України? З цими запитаннями ми звернулися в Інститут водних проблем і меліорації (ІВПіМ) НААН України.

"Ситуація не критична, але вважаю, що рішення Держводагентства щодо обмеження водокористування — правильне, — розповів журналісту DT.UA директор Інституту водних проблем і меліорації НААН України, доктор технічних наук, академік НААН Михайло Ромащенко. — До таких заходів вдаються і в інших країнах. Наприклад, у США в Каліфорнії вже кілька років поспіль для всіх споживачів діє обмеження споживання води — на 20%. Це тому, що внаслідок кліматичних змін зменшилися запаси снігів у горах Сьєрра-Невада і, відповідно, збідніло живлення та експлуатаційні запаси підземних вод, які є основним джерелом водопостачання. У нас теж відчутно "міліють" запаси підземних і ґрунтових вод. Головні причини — зміни клімату й антропогенний фактор (нераціональне водокористування, вирубка лісів тощо).

таблица вода_2
DT.UA

Вплив змін клімату ми оцінюємо через так званий показник дефіциту кліматичного водного балансу, тобто порівнюємо те, що надходить, із тим, що випаровується. Сьогодні сумарне випаровування перевищує те, яке було три десятиліття тому, на 40 — 45 куб. км на рік. Внаслідок цього, незважаючи на зменшення водоспоживання — з 31 куб. км в 1991 році до 9 куб. км у 2019 р., загальні витрати води з території України сьогодні на 20—25 куб. км більші, порівняно з 1991 роком."

Зараз у нас, практично, немає територій, на яких формується інфільтраційне живлення ґрунтових підземних вод. Тому не дивно, що "висихають" колодязі. В маловодних регіонах України налічується 1300 сіл, мешканці яких користуються привізною водою. Лише 24 % сільського населення охоплено послугами централізованого водопостачання. Крім того, значно скоротився поверхневий стік. Фахівці вже зафіксували зменшення стоку малих і середніх річок: на півночі — на 10 — 20 %, а на півдні — від 20 до 50 %. Торік скид води через греблю Каховської ГЕС із Каховського водосховища у нижню течію Дніпра був на 11 кубокілометрів менший, ніж у т. зв. середні багаторічні періоди.

На думку вченого, Україну очікує подальше зменшення доступних для використання запасів поверхневих і підземних вод, що до того ж супроводжуватиметься погіршенням їхньої якості, підвищенням мінералізації. Цей процес характеризується поступовим поширенням вод, властивих нашому півдню, на північ. На погіршення якості води впливають як зміни клімату, так і антропогенне навантаження, але останніми роками роль кліматичного чинника постійно зростає.

Кліматичні зміни на території України мають свої особливості. Це, зокрема, найшвидші в Європі темпи зростання середньорічної температури. Так, якщо динаміка зростання середньорічної температури на планеті за 10 років становить 0, 29 градусів за Цельсієм, для північної півкулі — 0,32, для Європи — 0, 4, то для України — 0,6. Із чим це пов'язано? Фахівці вважають, що основну роль у цьому відіграє антропогенний фактор. В Україні найменша лісистість із-поміж європейських країн, а також найвища розораність ґрунтів, причому основний спосіб обробітку землі — оранка з перевертанням пласта, коли відбуваються залпові викиди двоокису вуглецю (СО2). А продуктивність сільгоспугідь, особливо на півдні, де немає зрошення, найнижча серед усіх країн, і біомаса нездатна поглинути СО2. Умови для парникового ефекту ідеальні. До речі, Україна — одна з небагатьох країн, на території якої немає стаціонарної мережі спостереження за викидами СО2.

За прогнозом Українського гідрометеорологічного інституту, слід очікувати подальшого істотного зростання середньорічної температури — до 2050 року на 1,37 градуса за Цельсієм, а до 2100 р. — на 3,15 градуса за Цельсієм. Опади залишаться, практично, на тому ж самому рівні, що й тепер.

"На основі цих прогнозів ми розрахували, яким буде кліматичний водний баланс на зазначені роки, — коментує М. Ромащенко. — І дійшли невтішних висновків. Якщо нині близько 62 % ріллі належить до площ із дефіцитом природного водозабезпечення 150 мм і більше, то в 2050 році таких земель уже буде 67%, а до 2100 року їх частка сягне 80%. Тобто понад 25 млн. га орних земель будуть, практично, непридатними для вирощування сільськогосподарських культур без штучного зволоження.

Зміни клімату призведуть до зменшення інфільтраційного живлення ґрунтових та підземних вод і, відповідно, зменшення їх запасів, придатних для використання. Також зменшиться поверхневий і річковий стік, внаслідок чого, практично, зникне можливість повноцінно заповнювати каскад дніпровських водосховищ. Ще десять років тому ми виконали дослідження, яким встановили, що чим більший водозабір із каскаду дніпровських водосховищ, тим краща в них якість води. Це, практично, штучне промивання."

До комплексу водних проблем України слід додати нераціональне водокористування. За оцінками фахівців ІВПіМ, втрати води в системах водного господарства сягають 50 (!) % . Водоємність ВВП України вдвічі-втричі перевищує аналогічний показник цивілізованих країн.

таблица вода_3
DT.UA

До всього — у нас важко збагнути, хто господар води. Недосконалість системи управління водними ресурсами, розпорошеність функцій і розмитість відповідальності не сприяють реалізації політики у сфері водозабезпечення, водокористування та в охороні найціннішого природного ресурсу — води.

"Зважаючи на те, що території України загрожує подальше зневоднення, зменшення кількості придатних для використання поверхневих і підземних вод, ми негайно маємо починати змінювати водну політику, впроваджувати систему принципово іншого поводження з водою, — переконаний Михайло Ромащенко. — Зокрема у промисловості запроваджувати системи оборотного і замкненого водопостачання. Наші станції водопідготовки через погіршення якості води в місцях питних водозаборів не здатні очищати воду до нормативних показників. Ці водні проблеми потребують негайного вирішення. Як і проблеми зрошення земель у засушливих південних регіонах. Торік Кабмін прийняв "Стратегію зрошення і дренажу в Україні до 2030 року", що передбачає реформування сектора іригації та дренажу на сучасних засадах, його технічну і технологічну модернізацію, залучення інвестицій. Нове зрошення не йде в жодне порівняння з тим, що було три десятиліття тому, воно дозволяє значно ефективніше, безпечніше й економніше використовувати воду. Є наукове обґрунтування та новітні технологічні рішення щодо можливості залучення водних ресурсів Дунаю для покращення водозабезпечення південних регіонів України. Поєднання водних ресурсів Дніпра та Дунаю, за нашими підрахунками, дасть змогу зрошувати до п'яти мільйонів гектарів спраглого південного степу."

таблица вода_4
DT.UA

На напоєних живильною вологою, обігрітих сонцем південних землях може бути створений кластер із виробництва сільськогосподарської продукції, потужніший, ніж у Каліфорнії, вважає вчений. В України є всі можливості, щоб стати годувальницею світу. Не житницею, — наголошує, — не експортером зерна, а саме годувальницею. Тобто має бути створений повний виробничий цикл — вирощування, переробка і постачання продуктів харчування. І це не утопія, а цілком реальна ідея, яка вже знаходить розуміння і підтримку.

І, чого доброго, не мине й ста років, як дивуватимуться: невже тут колись була напівпустеля?

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Останній Перший Популярні Усього коментарів: 1
  • Петр Чечелюк Петр Чечелюк 22 березня, 14:30 Коли проблема з нестачею водних ресурсів постала гостро, Державне агентство водних ресурсів вирішило саме себе відшмагати, як це трапилось з унтер-офіцерською вдовою в «Ревізорі» Миколи Гоголя, повідомивши, що використання води може бути обмеженим. Воно ж і є головним розтринькувачем води. Ст. 29 водного Кодексу України стверджує, що організаційно-економічні заходи щодо забезпечення раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів передбачають видачу дозволів на спеціальне водокористування саме місцевим (обласним) управлінням водного господарства. Вже понад рік товчеться в ступі проблема обміління водної перлини України – Світязя, який в минулому році в кількох місцях відступив від берега на 70-90 метрів. Товчеться на усіх рівнях – від Кабміну до сільських рад. Результати поки що відсутні. Їх, власне, і не буде, адже для того, щоб забазікати будь-яку проблему, треба більше збиратися на наради, форуми, колоквіуми, конференції. Це ми вміємо. Натомість, навколо озера скоробагатьки спритно збудували сотні приватних дач,котеджів і палаців з власними потужними артезіанськими свердловинами, штучними ставками, саунами і лазнями. Дозвіл на усі ці роботи брався в управлінні водних ресурсів. А сьогодні його чиновники цинічно забили тривогу про «нестачу водних ресурсів». Оксюморон. Поєднання непоєднуваного. Однією рукою дає, а іншою робить вигляд, що забирає. Цікаві питання піднімає академік Михайло Ромащенко. Проте вони впродовж багатьох років ніяк не можуть залишити академічні кабінети – бракує державної волі. згоден 1 не згоден 0 Відповісти Цитувати ДякуємоПоскаржитись
Випуск №1288, 28 березня-3 квітня Архів номерів | Останні статті < >
Вам також буде цікаво