ВАК І «ЧОРНІ ДІРИ», АБО ДЕРЕГУЛЮВАННЯ ЯК УМОВА ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАУКИ

Поділитися
Цього року кандидатські дисертації захистили двоє близьких мені людей. Тож була можливість порівняти поневіряння сьогоднішнього здобувача наукового ступеня з тим, що випало пережити мені у 80-ті роки...

Цього року кандидатські дисертації захистили двоє близьких мені людей. Тож була можливість порівняти поневіряння сьогоднішнього здобувача наукового ступеня з тим, що випало пережити мені у 80-ті роки. Переконався, що сучасні бюрократи від науки набагато перевершили своїх попередників.

Колись основні наукові результати дисертації могли бути відбиті в депонованих рукописах, тезах конференцій. Тепер — у жодному разі! Тільки у виданнях, схвалених ВАКом! При цьому часи, коли можна було публікуватися безкоштовно, давно минули. Адже й у виданнях, де за публікацію формально платити непотрібно, треба, як правило, викласти чималу суму за «редагування» тощо. Та ні, ніхто не змушує автора робити це. Але інакше його стаття просто лежатиме в редакції без руху.

Як це раніше могли обходитися без публікації повідомлень про захист кандидатських дисертацій? Правда, дехто вважає, що відповідну інформацію набагато простіше розміщувати в Інтернеті. Але що в такому разі буде з часописом «Науковий світ»? Адже про його існування більшість учених дізнаються лише тоді, коли дають туди оголошення про захист дисертації.

І це лише невеличка частина «новостворених» бюрократичних бар’єрів, для подолання яких здобувачам учених ступенів потрібно витратити безліч сил і перерахувати організаціям, опікуваним ВАКом, чималі кошти. І тільки дуже наївні люди можуть серйозно сприймати запевнення чиновників від науки, нібито ці заходи сприяли підвищенню якості дисертацій. Так, бюрократичні бар’єри надійно захищають лави кандидатів і докторів наук, тільки не від псевдовчених, а від талантів, які не мають щедрих спонсорів. Справді, навряд чи Ейнштейн став би в нас доктором наук. Не зміг би він опублікувати 20 праць у виданнях, схвалених ВАКом. Зате цей диплом одержують і люди, котрі зі студентських років не переступали порога бібліотеки. Навіщо завантажувати себе, якщо написання дисертацій поставлене на потік? Видадуть на будь-яку тему, були б гроші!

У результаті наукові ступені та звання дедалі більше знецінюються. Але це ще півбіди. Куди небезпечніше те, що псевдовчені прагнуть не пускати в науку талановиту молодь, справедливо вважаючи, що вона загрожує їхньому добробуту. Чимало наукових закладів перетворилося на «чорні діри», які лише поглинають кошти. Тож зволікати не можна, інакше процеси можуть стати необоротними.

Я згоден із багатьма пропозиціями академіка Валерія Кухаря («ДТ», №47, 2001 р.) про необхідність реформування системи оцінювання наукових кадрів. Проте чимало можна зробити вже сьогодні, у рамках існуючої системи.

Проаналізуємо, приміром, ситуацію в економіці. Державні капіталовкладення залишаються мінімальними, усе не вийде зі стін Верховної Ради Податковий кодекс, чекають своєї черги й інші реформи. Проте після майже десятилітнього спаду нарешті почалося піднесення. І однією з найважливіших причин позитивних змін стало дерегулювання підприємницької діяльності. І хай до умов, створених у розвинених країнах і навіть у сусідів — Польщі, Угорщині, — нам дуже далеко, та українські підприємці почали витрачати менше сил і коштів на подолання штучних бар’єрів — і результати очевидні. Чому ж цей досвід не затребуваний у науці?

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі