Викрити не можна мовчати - Право - dt.ua

Викрити не можна мовчати

5 листопада, 14:19 Роздрукувати

Чого бізнесу очікувати від викривачів?  

17 жовтня 2019 р. парламент ухвалив Закон №1010 — так званий закон про викривачів корупції, яким вносить тематичні зміни до Закону України "Про протидію корупції".

Новацій багато: для викривачів створюватимуть спеціальні канали надання інформації, їм гарантують безоплатну правову допомогу і захист, обіцяють грошову винагороду. Чи додасть це сміливості відважним людям, які не можуть мовчати? Запитання залишається відкритим, бо більшість прав і гарантій поки що виписано декларативно й без чіткої процедури реалізації, а саме викривання обмежене тільки сферою корупції.

Зрозуміло, що Закон №1010 не ідеальний, але це значний крок для захисту осіб, які мають сміливість повідомляти про корупцію. Втім, навіть у такій чудовій ініціативі не можна залишити без уваги потенційні ризики для бізнесу.

По-перше, частина новацій поширюється не тільки на державний сектор, а й на приватний бізнес, а саме на юридичних осіб, які є учасниками державних закупівель вартістю від 20 млн грн.

Раніше Закон України "Про протидію корупції" вимагав від таких підприємств затвердження антикорупційної програми, встановлював вимоги до неї і вимагав обов'язково погоджувати з НАЗК (Національним агентством з питань запобігання корупції) звільнення особи, уповноваженої на її реалізацію, з ініціативи роботодавця.

Тепер же на такі юридичні особи Закон №1010 покладає нові обов'язки.

1. Створити захищені анонімні канали зв'язку (канали онлайн зв'язку, анонімні гарячі лінії, електронні поштові скриньки тощо), якими викривач може надсилати повідомлення, гарантовано зберігаючи свою анонімність. Причому вимоги до захисту таких каналів зв'язку визначає НАЗК.

2. У разі виявлення корупційного чи пов'язаного з корупцією правопорушення або повідомлення про вчинення такого правопорушення своїми працівниками, у межах своїх повноважень вжити заходів для припинення такого правопорушення і протягом 24 годин письмово поінформувати про його вчинення спеціально вповноваженого суб'єкта в сфері протидії корупції (згідно із законом це органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з запобігання корупції. — А.К.-Т.).

3. Забезпечити викривачам умови для повідомлення ними про можливі факти корупції шляхом:

— впровадження механізмів заохочення та формування культури повідомлення про можливі факти корупції;

— надання працівникам і особам, які проходять у них навчання або виконують певну роботу, методичної допомоги та консультацій щодо надання повідомлення про корупцію;

— визначення внутрішніх процедур і механізмів приймання та розгляду повідомлень про можливі факти корупції, перевірки й належного реагування на такі повідомлення;

— обов'язкового створення та забезпечення функціонування внутрішніх і регулярних каналів повідомлення про можливі факти корупції.

Виходить чималий пакет обов'язків, виконання яких потребує й чималого ресурсного забезпечення, зокрема технічного, а також створення нових бізнес-процесів на підприємстві.

По-друге, законодавець не був би собою, якби не запровадив відповідних заходів контролю виконання таких обов'язків. Тому дух перевірок у стилі скасованого загального нагляду органів прокуратури вселили в НАЗК і вдихнули в нього нове життя. Тож органу, головним завданням якого була превенція, приліпили ще одну пару не вельми привабливих рук, заточених на правоохоронну функцію.

НАЗК посилили значними повноваженнями і правами, як-от: розглядати повідомлення викривачів, забезпечувати їх правничим та іншим захистом, а найцікавіше — проводити відповідні перевірки і вимагати усунення порушень.

Предмет таких перевірок дуже широкий: це не тільки захист викривачів, а й організація роботи із запобігання та виявлення корупції загалом, включаючи підготовку і виконання антикорупційних програм, створення та функціонування внутрішніх і регулярних каналів повідомлення про можливі факти корупції, тобто практично все, що хоч якось пов'язане з запобіганням їй.

Згадані перевірки не оминуть і бізнес, який брав участь у великих державних закупівлях. У рамках перевірок співробітники НАЗК зможуть безперешкодно заходити до приміщення підприємства за службовим посвідченням і мати доступ до документів та інших матеріалів, потрібних для проведення перевірки.

Також Закон №1010 наділяє співробітників НАЗК правами: вимагати потрібні документи та іншу інформацію, зокрема з обмеженим доступом; отримувати, у межах своєї компетенції, письмові пояснення від широкого кола осіб, зокрема звичайних громадян і посадовців будь-яких підприємств, незалежно від форми власності.

Цього набору прав із головою вистачає, щоб такою перевіркою призупинити роботу підприємства, яке бере участь у великих державних закупівлях, і неабияк попсувати нерви і менеджменту, і всім причетним співробітникам.

 Ба більше, Закон №1010 запроваджує нові статистичні показники для щорічної національної доповіді НАЗК щодо реалізації засад антикорупційної політики, наприклад: "відомості про кількість осіб, щодо яких застосовано заходи для захисту їхніх прав та інтересів як викривачів". А як показує практика, статистика — це не тільки найголовніша з неточних наук, а ще й рушій правозастосування. Тому НАЗК буде дуже зацікавлене шукати викривачів і захищати їхні права, зокрема й у бізнесі, який бере участь у великих державних закупівлях.

Окремо варто зупинитися на проблемі недобросовісного викривання. Закон №1010 надає викривачеві дуже широкий спектр гарантій з моменту повідомлення про корупцію, тобто буквально відразу. Ці гарантії містять просто свинцевий захист від звільнення, залучення до дисциплінарної відповідальності та інших заходів впливу з боку роботодавця, перелік яких невичерпний. Обов'язок доводити в суді правомірність таких заходів Закон №1010 покладає на роботодавця.

До того ж викривач звільняється від юридичної відповідальності, попри можливе порушення повідомленням про корупцію своїх службових, громадянських, трудових чи інших обов'язків. Аналогічно викривач звільняється і від громадянсько-правової відповідальності за майнову чи моральну шкоду від свого повідомлення про корупцію.

Це все нібито не має працювати, якщо повідомлення викривача про корупцію завідомо неправдиве, але таку "завідомість" роботодавцеві недобросовісного викривача буде дуже важко довести без ефективного внутрішнього розслідування.

За зверненням викривача НАЗК може здійснювати представництво в суді інтересів викривача у випадку, якщо він неспроможний самостійно захистити свої права або ж уповноважені законом представники не захищають його чи роблять це неналежно.

Ба більше, співробітники НАЗК мають право:

— бути присутніми на засіданнях судів усіх інстанцій, зокрема на закритих судових засіданнях за наявності згоди викривача;

— звертатися до суду з позовом про захист прав і свобод викривачів, а також брати участь у судовому розгляді таких справ;

— долучатися до справ, провадження в яких розпочато за позовами викривачів, на будь-якій стадії їх судового розгляду;

— ініціювати перегляд судових рішень у порядку, встановленому законом, при цьому незалежно від участі НАЗК у судовому провадженні.

Підсумовуючи, можна сказати, що Закон №1010, за всіх його благородних цілей, створює чимало ризиків для бізнесу, який бере участь у великих державних закупівлях. Перевірки НАЗК, внутрішні розслідування й судові спори з недобросовісними викривачами не забаряться. Тому дуже важливо належно налагодити відповідні бізнес-процеси за допомогою кваліфікованих фахівців і бути готовими відбиватися як від можливого свавілля контролюючого органу, так і від недобросовісних дій власних співробітників. Хоча для українського бізнесу в умовах правозастосовних джунглів ці ризики — лише нові голодні хижаки.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №43-44, 16 листопада-22 листопада Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво