Хроніка відходу. Валентинів день - Політика - dt.ua

Хроніка відходу. Валентинів день

28 грудня, 2007, 17:09 Роздрукувати Випуск №50, 28 грудня-11 січня

На своє 50-річчя колишній глава адміністрації президента Росії і зять покійного глави держави Бориса Єльцина Валентин Юмашев запросив гостей до Театру імені К.Станіславського і В.Немировича-Данченка...

На своє 50-річчя колишній глава адміністрації президента Росії і зять покійного глави держави Бориса Єльцина Валентин Юмашев запросив гостей до Театру імені К.Станіславського і В.Немировича-Данченка. У відремонтованих після пожежі приміщеннях цього театру вже давно проводять і дипломатичні прийоми, і звані концерти — можновладцям їхати від Кремля або Держдуми недалеко, а Рада Федерації взагалі навпроти. Але який це має стосунок до відставника, котрий узагалі незрозуміло чим займається після відставки — і це в такому молодому віці? Втім, за фахом Валентин Юмашев журналіст, який свого часу очолював відділ листів Коротичевого «Огонька» і написав практично всі мемуарні книжки Бориса Єльцина. Тож йому дозволено займатися творчою роботою.

Але хочеться поставитися до ювілею Юмашева не з позиції світського хронікера, котрий цікавиться наявністю знаменитостей на святкуванні, а з погляду спостерігача, котрий намагається з’ясувати склад «сімейного політбюро», що особливо цікаво після того, як «сім’я» першого президента Росії здобула перемогу над іншими кланами в боротьбі за пост президента Росії — уже втретє за новітню політичну історію Росії. Отже, у гості до Юмашева прийшли:

Найближчі родичі — теща Наїна Єльцина, дружина Тетяна Дяченко, дочка Поліна Дерипаска і зять Олег Дерипаска (особисто),

Друзі і соратники — Роман Абра­мович (губернатор Чукотки, власник «Челсі»), Михайло Прохоров (глава групи «ОНЭКСИМ»), Алішер Усма­нов (глава «Металоінвесту», власник «Коммерсанта»), Костянтин Ернст (генеральний директор 1-го каналу), Олег Добродєєв (генеральний директор ВГТРК), Семен Вайншток (глава Олімпійської корпорації), В’ячеслав Фетисов (глава Росспорту), Джахан Поллиєва (помічник президента Ро­сії), Наталя Тімакова (глава прес-служби президента Росії), Олександр Волошин (голова ради директорів РАТ «ЕЭС России», колишній глава адміністрації президента Росії), Михайло Сеславінський (глава «Роспечати»), Ми­хайло Лєсін (радник президента Росії), Сергій Кирієнко (глава «Росатому», колишній прем’єр-міністр), Олександр Мамут (підприємець).

Особливий гість — Володимир Пу­тін (президент Росії, який незабаром залишить пост). Щоправда, пан Путін через зайнятість державними справами не залишився із гостями пана Юмашева, а заїхав до театру всього на 15 хвилин, аби провести їх у товаристві ювіляра. Що й зрозуміло — пан Пу­тін поки глава держави, і навряд чи мусить як простий смертний слухати Крістіну Орбакайте чи Леоніда Агутіна. Чарівник Смарагдо­вого міста — це все ж таки чарівник Смарагдового міста навіть тоді, коли приїжджає на день народження самого автора казки.

Але в будь-якому разі склад гостей дає змогу зробити кілька простих висновків. «Сім’я» досі контролює перший кабінет Кремля і багато інших кабінетів адміністрації, більшу частину фінансових та інформаційних ресурсів (щодо інформаційних ресурсів можна навіть сказати — всі), перебуває в напружених стосунках не лише із «силовиками», а й з начебто приборканим на початку тисячоліття столичним кланом Лужкова і — не приховує того. Бо список гостей Валентина Юмашева був одразу ж після його ювілею опублікований у газеті Алішера Ус­манова. Я аж ніяк не вважаю, що пан Усманов замовив цю публікацію в «Коммерсанте», навпаки — такі тексти й приваблюють до газети справжніх читачів. Але якби сім’я хотіла провести своє свято подалі від уваги ЗМІ, — їй би це вдалося. І вже принаймні сам пан Усманов міг би подбати про зникнення свого прізвища зі списку гос­тей. Хоча я на його місці зробив би все можливе, щоб це прізвище там з’явилося.

І ще одне важливе зауваження. Серед гостей пана Юмашева не було, звісно, першого заступника голови уряду Росії, кандидата на пост президента країни Дмитра Медведєва. Але він не чув чудових голосів Крістіни та Земфіри аж ніяк не через свою нелюбов до Валентина Юмашева і до когось із гостей колишнього глави адміністрації. Просто Дмитро Медведєв є поки кандидатом у члени політбюро, якому ще потрібно виправдати довіру партії і, звісно, народу.

А народ Дмитрові Медведєву довіряє. Вже наприкінці тижня, що минає, стало відомо, що за майбутнього прези­дента готові віддати свої голоси 79 відсотків росіян, що перевищує президент­ський результат Володимира Путіна. Рейтинг Дмитра Медведєва зростає настільки швидко і він починає здаватися таким симпатичним і таким везунчи­ком, що так і кортить сказати — ось він, новий національний лідер. І його обо­в’язково потрібно запросити на наступний день народження єльцинського зятя — бодай на 15 хвилин. Але якось наразі незручно. Доведеться дочекатися від’їзду пана Путіна з Кремля і коман­ди від гостей Валентина Юмашева Олега Добродєєва та Костянтина Ернс­та. Єдине, що можу пообіцяти читачам, — назву Дмитра Медведєва національним лідером одночасно з Першим і Другим каналами російського телебачення. А може, навіть трохи раніше — аби мати вигляд людини демократичної і яка мислить самостійно.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №47, 7 грудня-13 грудня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво