Спасибі, що майже не гірше… Але де ж податкова реформа?

«Построения миров, переходные периоды – это их самоцель. Ничему другому они не учились, ничего не умеют. А вы знаете, откуда суета этих вечных приготовлений? От отсутствия определенных готовых способностей, от неодаренности.»

Б.Пастернак. «Доктор Живаго»

Податковий кодекс ухвалено?! Останній тиждень ухвалення минув за давно передбаченим сценарієм: забрати все, а потім кинути подачку. Мовляв, радійте! Та ще ж як подачку кинули — з пафосом, з посиланням на Конституцію України. Спасибі, звичайно, і на цьому, адже могло бути й гірше.

Не можна не зазначити, що в кодексі є речі, які усувають ряд старих проблем щодо податку на прибуток і ПДВ. Але для цього не треба було ухвалювати кодекс. Для цього достатньо було б прийняти закон про внесення змін до законів про оподаткування, як це було, наприклад, у 2005 році.

Що ж ми маємо в остаточній редакції ПК? Кількість декларацій не зменшилася; подавати їх треба так само, як і зараз; платити податки стільки ж разів, як і зараз; кількість перевірок не зменшилася; податкова міліція нікуди не ділася. Абсолютно нічого не сталося для того, щоб поліпшити своє 181-ше місце в рейтингу легкості сплати податків. У такому разі чому країні, яка прокинеться в новому році з таким кодексом, Світовий банк має дати гроші? Що, власне, змінилося в питаннях адміністрування податків?

Кодексу можуть аплодувати тільки чиновники. Адже він ними для них самих і писався. У такій ситуації про яку відповідальність співробітників податкових або митних органів може йтися? Наприклад, у пропозиціях президента до Податкового кодексу зазначено буквально таке:

«Кодексом передбачається суттєве розширення повноважень контролюючих органів і, відповідно, збільшення обов’язків у платників податків. При цьому Кодекс не визначає чіткого механізму відповідальності посадових і службових осіб контролюючих органів за невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків. Посадові особи контролюючих органів за Кодексом несуть відповідальність згідно із законом. Однак Закону, який би передбачав таку відповідальність, на сьогодні немає. Натомість у Кодексі системно викладено положення щодо притягнення до відповідальності платника податків. Такий дисбаланс у правовому регулюванні створює передумови для можливих зловживань правом з боку контролюючих органів, викликає у підприємців обгрунтовані побоювання можливого тиску з боку цих органів.

Тому вважаю, що Кодекс потребує системного доопрацювання в цій частині.

Потрібно чітко врегулювати весь комплекс питань відповідальності працівників контролюючих органів, передбачивши відповідальність за порушення прав платників податків (у тому числі під час прийняття податкової звітності, проведення перевірок)».

Як чітко та обгрунтовано викладено — подих перехоплює. Додати нічого. Але найцікавіше йде далі — це вихід, який пропонує президент у цій ситуації. Далі по тексту пропозицій президента:

«Так, наприклад, пункт 21.3 статті 21 та пункт 94.13 статті
94 пропоную викласти відповідно в такій редакції:

«21.3. Шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам»;

«94.13. Платник податків має право на відшкодування збитків та немайнової шкоди, завданих органом державної податкової служби внаслідок неправомірного застосування арешту майна такого платника податків, за рахунок коштів державного бюджету, передбачених органам державної податкової служби, згідно із законом. Рішення про таке
відшкодування приймається судом».

І це в розумінні президента — гаранта Конституції, відповідальність контролюючих органів? Після таких гучних передмов — такий пшик. Усе, що запропонував президент, це пустушка. Ці норми нічого не несуть. За великим рахунком, усе це є в Цивільному кодексі (ст. 1173—1176). І в цьому — весь кодекс.

Великих платників зобов’язали в електронному вигляді надавати податковим органам копії документів з обліку доходів і витрат, первинні документи, пов’язані з нарахуванням і сплатою податків, не пізніше робочого дня, наступного за днем початку документальної перевірки (пункт 85.2
ст. 85). Забезпечити це можна тільки одним шляхом — скануванням усіх документів, створюваних у результаті діяльності підприємств. Наприклад, для мережі супермаркетів цей обсяг може сягати від 1 до 10 млн. штук первинних документів на рік.

Якщо комусь здається, що це його не стосується, то він дуже помиляється. Усі витрати з адміністрування податків той таки супермаркет закладає в ціну реалізації продукції, а платить за це споживач. Не дивно, що зростання цін на товари випереджає інфляцію, адже такої складової, як вартість ведення бізнесу (адміністрування податків, дозвільна система), ніхто не скасовував.

Ті проблеми з перерахунком за п. 5.9 закону про оподаткування прибутку і збитками, забороненими до використання в 2010 році, про які писав О.Кірш, кодексом так і не розвязано.

Питання зі спрощеною системою оподаткування вирішили відкласти, виключивши з кодексу главу 1 розділу XIV. Та це, напевно, поки що — щоб майдан розійшовся. А там потихеньку, до другого кварталу, так само швидко, як скасували, відновлять. Розрахунок простий і базується на принципі: розділяй і владарюй.

Таким виключенням глави з кодексу малий бізнес усувають із середовища незадоволених. Адже середній і великий бізнес на майдан не вийде, зате буде підтримувати тих, хто вийшов. А коли для середнього і великого все вже здійснилося — кодекс діє, можна потривожити і малий. Великого резонансу вже не буде.

Останній місяць влада посилено намагалася обгрунтувати скасування спрощеної системи тим, що ця система не видає споживачу чеків, чим останнього в правах обмежує; мало сплачує податків, чим кривдить пенсіонерів, учителів, лікарів; контрабандою торгує. Проте який стосунок система оподаткування має до прав споживачів, якщо є законодавство про захист прав споживачів? До зарплати лікарів і вчителів, якщо велика частина бюджету йде на утримання влади, а не лікарів і вчителів (для цього достатньо подивитися проект бюджету на 2011 рік). Якщо влада так і не знайшла в собі волі прикрити кіпрську дірку в бюджеті.
До контрабанди, якщо її покриває митниця, тобто сама влада.

В усій цій какофонії виступів представників «реформаторської» влади губиться найголовніший момент — насамперед це система спрощеної звітності. Підприємець здав звіт і вільний. І всі ці «шановні» товариші в погонах і при посадах, які чесно виконують свій обов’язок, йому, підприємцю, як... (нехай кожен продовжить сам).

Існуюче законодавство настільки формалізоване, що його не можуть виконати великі, що мають штати бухгалтерів і консультантів. Як же його виконає маленький самотужки? Та ніяк. І тягатиме його легіон контролюючих, причому по повній. Саме це вивело людей на вулицю — розуміння своєї завтрашньої беззахисності.

Якщо влада вважає, що підприємці на єдиному податку сплачують мало, то нехай обгрунтовано підвищить ставку єдиного податку. Природно, що 200 гривень у Києві і, наприклад, у Тернополі — це непорівнянні речі. Природно, що від різних видів діяльності
одержується різний дохід, і ставка за видами діяльності має бути диференційована, як і залежно від отриманого доходу. Але для цього треба поспостерігати, обгрунтовано визначити розмір, а на це вони вже не спроможні. Простіше все скасувати (просто як у Шарикова, тільки той усе
ділив).

І ще. Чому в тій-таки Грузії фізична особа робить один платіж, з якого держава сама розподіляє, скільки і куди? Чому у нас треба робити їх до кожного фонду, з кожного податку? Де ж реформа?

Те, що спрощену систему в остаточному підсумку приберуть, підтверджує і той факт, що в кодексі залишилося обмеження щодо віднесення на валові витрати платників податку на прибуток сум, сплачених у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у фізичних осіб — підприємців, які перебувають на
єдиному податку (не стосується послуг з інформатизації). Проте
чим гірший за програміста дизайнер, який оформляє офіс юридичної особи, або фотограф, що робить фотографії для сайта юридичної особи, або безліч інших професій, сказати важко.
У результаті вже з 1 квітня 2011 року багато єдиноподатників втратять свої ринки, оскільки для юридичних осіб їхні послуги стануть на 23% дорожчими.

Про недоліки можна ще багато говорити, і найближча практика застосування кодексу їх покаже. Це станеться зовсім скоро — 1 січня 2011 року. Як?! Невже вам, шановні платники, не вистачить 25 днів, щоб вивчити кодекс і перебудувати систему обліку на новий лад? Тоді ви несучасні платники, ви не реформатори. І навіть не згадуйте це антиреформаторське правило про прийняття податкових змін за півроку до початку бюджетного року. Це хто там знепритомнів? А, головний бухгалтер. Та заспокойте ви його, адже в частині податку на прибуток кодекс буде застосовуватися аж з 1 квітня 2011 року.

Податковий кодекс ухвалено, податкова реформа відбулася. Так скаже влада і спробує переконати в цьому платників. А той, хто з цим не погодиться, просто не хоче платити податки, утримувати лікарів... (вони знайдуть, що сказати).

Відповісти їм хочеться словами доктора Живаго: «Каждый озабочен проверкою себя на опыте, а люди власти ради басни о собственной непогрешимости всеми силами отворачиваются от правды. Политика ничего не говорит мне. Я не люблю людей, безразличных к истине».