Божевільні клоуни захопили Всесвіт

Це ніби передісторія становлення одного з найпопулярніших лиходіїв у всесвіті коміксів - Джокера, заклятого ворога Бетмена з тих-таки коміксів.

В останній день літа, 31 серпня, на Венеційському міжнародному кінофестивалі відбулася світова прем'єра "Джокера", - ця подія зразу ж злетіла в топи головних новин і оперативних стрічок. Інтерес до картини величезний. З низки причин.

У принципі, в кіножурналістиці здавна побутує такий собі умовний жанр - "текст-передчуття", не анонс, а саме передчуття якоїсь важливої глобальної принципової кіноподії, котра привертає до себе увагу мільйонів. Передчуття можуть бути пов'язані з різними складовими, якщо навколо того чи іншого кінобренду вже вибудувана своя кіноміфологія.

Що стосується "Джокера", ці міфи не холонуть.

У коміксах та різних фільмах фігура Джокера була напівтаємничою. Він виступав опонентом Бетмена і вважався втіленням вселенського зла й підступу. Та ось про його минуле, про родовід, зазичай жодного слова, - все огорнуте таємницею. Режисер Тодд Філліпс (автор комедії "Похмілля у Вегасі") й вирішив відкрити цю карту. Хто він такий, цей міфічний лиходій?

У цьому сенсі згадується рядок із дуже ранньої пісні Алли Пугачової: "Робот, ты же был человеком!". Можна й перефразувати: "Джокере, ти ж був людиною!".

Отже, режисер повертає і глядача, і Джокера в початок 1980-х, у знаменитий "Готем". Джокер тоді проходить під іншим іменем - Артур Флек. Він приїжджає до бідної мами і зразу ж занурюється в сімейні таємниці минулого: нібито його сімейка була тісно пов'язана з одним із могутніх кланів Готема. Сам герой одержимий професійною мрією, - він хоче стати успішним стендап-коміком. Не космонавтом, не банкіром, навіть не президентом, а саме стендап-коміком. І то правда. Інколи від коміка до президента - всього півтора кроку.

На думку світових ЗМІ, новий "Джокер" пропонує досить цікаву схему. Якщо в окремих випадках драму можна адаптувати в комікс, то тут навпаки. Світ коміксу перетворений на соціально-психологічну драму - про страждання маленької людини, про соціальну нерівність, про владу пітьми й грошей, які не залишають маленькій людині жодного вибору - тільки боротьба.

Як відомо, додаткові інгредієнти міфології "Джокера" - це фільм Крістофера Нолана "Темний лицар", де Джокера блискуче грав Хіт Леджер, який передчасно пішов із життя. Цей випадок - вагомий аргумент для глядача, щоби прийти в кінозал і порівняти двох джокерів: демонічного у виконанні Хіта Леджера та соціально-психологічного Гоакіна Фенікса, якому кінокритики після прем'єри у Венеції вже беззастережно ладять "Оскара" за найкращу чоловічу роль. Буцім гра Гоакіна Фенікса така віртуозна й магнетична, що цей актор, практично, тримає весь фільм, виступаючи часом у ролі латки, коли треба прикрити режисерські погрішності або проблеми монтажу.

Отож передчуття, пов'язані з "Джокером", не в останню чергу прикуті до постаті актора, який багатьом запам'ятався в "Гладіаторі" та низці інших великих проєктів.

Мораль очікуваного "Джокера" досить очевидна й навіть простувата: і віртуальний всесвіт, і наш Всесвіт (ніби цей світ) помалу намагаються захопити божевільні клоуни. Саме клоунська маска з трагічною гримасою віднедавна для декого і стає символом вселенського зла. Тому такий популярний фільм за Стівеном Кінгом "Воно". І тому дуже багато кіноманів, зокрема і я, чекають, коли ж британські чорнороби масової культури додумаються зробити серіал про становлення і пригоди професора Моріарті (ще дошерлоківського періоду). Коли пам'ятаєте, британський актор Ендрю Скотт теж грав професора Моріарті як лиходія-клоуна і злочинця-пересмішника - причому без жодної маски. Маскою було його рухливе обличчя.

Зважаючи на все, і в тому, і в цьому Всесвіту вже ніколи не буде нудно, якщо лиховісні клоуни помалу намагаються захопити всю владу.

Нижче пропоную кілька цитат зі світових ЗМІ, - це перші відгуки на прем'єру "Джокера" у Венеції.

"Він схуд до такої міри, що видно, як випирають його ребра й лопатки. Худорба дуже підкреслює його виразну сутність: чорні брови й жовтуваті щоки, які погрузли в мороці…" (Variety).

"Режисера Тодда Філліпса і його співавтора Скотта Сільвера цікавлять розумові, моральні, емоційні та фізичні особливості людини, яка стала Джокером. Це історія для всіх нас, щоб ми не забували, як стають лиходіями". (Empire).

"Якщо ви чекаєте від нового "Джокера" костюмованих персонажів, що періодично жартують між діями, то вам слід задуматися. Філліпс переніс барвистий світ коміксів на брудні вулиці кінця 70-х. Повірте, ви ніколи не бачили такого фільму, і я не впевнений, що нам ще пощастить коли-небудь побачити щось схоже" (Сollider).