Україна повинна збільшити площу заповідних об'єктів з 6,5% до середньоєвропейського показника 15% — академік

19 вересня 13:27

На одного жителя у нас припадає 0,9 га ріллі, а в середньому для жителів Європи - 0,44 га.

 

Україна, підписавши низку міжнародних угод, проголосивши наміри приєднатися до ЄС, повинна забезпечити виконання цілої низки директив, зокрема оселищної директиви 92/43 ЄЕС від 21 травня 1992 року та інших міжнародних документів щодо охорони природи. Йдеться про розробку екомережі, збільшення площі заповідних об'єктів від 6,5% до середньоєвропейського показника 15%. З метою його виконання в Україні розроблено та ухвалено низку законодавчих документів. 2000-го - Закон України "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі на 2000–2015 роки", а 2004-го - "Про екологічну мережу України".

Про це у своїй статті для DT.UA пише Яків Дідух, академік НАН України. За його словами, уже на етапі планування екомережі, станом на 1.01.2016 р., до неї було включено 38,16% території України, в тому числі й за рахунок площі с/г використання. Хоча це значною мірою дискредитує ідею формування екомережі, однак свідчить про потенційні можливості збереження площ природних угідь, зокрема за рахунок скорочення площ орних земель, які становлять близько 65% території України і є одними з найбільших у Європі. Адже цього цілкомвистачає для забезпечення харчових потреб України і для продажу.

"На одного жителя у нас припадає 0,9 га ріллі, а в середньомудля жителів Європи - 0,44 га. Тому величезні поля, площа яких щороку збільшується, засівають технічними культурами - ріпаком та соняшником, що виснажує ґрунти. І це потребує контролю та регулювання. Якщо такий великий відсоток потрапляє до земель сільськогосподарського призначення, що стануть об'єктом купівлі-продажу, то як же створювати на них природоохоронні об'єкти, організовувати які дедалі складніше, бо це потребує погодження із землевласниками, а їх можуть бути десятки? Такі об'єкти можуть створюватися на болотах, крутосхилах, бо навіть з лісами виникає проблема. Але хіба це забезпечить збереження всього біорізноманіття в степах і на луках? Тобто землі, що мають велику наукову цінність і потребують збереження, є найбільш незахищеними, - наголошує академік. - Можна спрогнозувати, що у зв'язку з можливим запровадженням ринку землі проблеми таких відносин загострюватимуться. Отже, ключовою позицією в земельних відносинах є еколого-економічна оцінка земель і такий механізм їх регулювання, який забезпечуватиме захист природи, оскільки апетити людини, суспільства ростуть непомірно, а природа беззахисна. Суть такого механізму полягає в тому, щоб природні компоненти мали економічну, вартісну оцінку не тільки споживчих, а й екологічних послуг, тобто оцінку (наукову методику якої розроблено) їх кліматорегулювальної, ґрунтотвірної, протиерозійної, водорегулювальної, рекреаційної, науково-созологічної ролі".

Детальніше про проблеми з продажем землі читайте у статті Якова Дідуха "Земля: якщо продавати, то й зберігати" у тижневику "Дзеркало тижня. Україна".