Газове обдурювання - Енергоринок - dt.ua

Газове обдурювання

4 червня, 2016, 00:00 Роздрукувати Випуск №20, 4 червня-11 червня

Усі розуміють, що запровадження нової та "єдиної" ціни на газ неминуче призведе до зростання тарифів на теплову енергію, тобто на централізоване опалення та гарячу воду для домогосподарств, шкіл, лікарень, дитячих садків, бізнесу — для всіх. Однак тут має місце величезне обдурювання населення, у цьому разі — з газом.

Усі розуміють, що запровадження нової та "єдиної" ціни на газ неминуче призведе до зростання тарифів на теплову енергію, тобто на централізоване опалення та гарячу воду для домогосподарств, шкіл, лікарень, дитячих садків, бізнесу — для всіх. Однак тут має місце величезне обдурювання населення, у цьому разі — з газом.

Старі схеми за новими цінами

Те, що ціна на газ насправді не буде єдиною та незмінною, DT.UA уже писало. Це зберігає можливості для "роботи" за старими схемами, але... з точністю до навпаки. Якщо раніше газопоставляючі компанії мали можливість списувати дешевий газ для населення та продавали його бізнесу, але дорожче, то тепер вони списуватимуть не такий дорогий газ, який призначений для виробництва тепла для населення та поставляється підприємствам теплоенергетичних компаній (ТКЕ) і церквам усіх конфесій, і продаватимуть його населенню, але набагато дорожче. Вийшла якась заміна шила на мило — раніше бізнес дотував населення, тепер населення спонсоруватиме і бізнес, і ТКЕ, і релігійні організації.

У результаті благої мети, наміченої в Меморандумі з МВФ і Коаліційній угоді, — ліквідація перехресного субсидування, зумовленого існуванням кількох цін на газ і різних тарифів на тепло, так і не буде досягнуто.

Однак вивчення анонсованого Національною комісією, яка здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), подорожчання гігакалорії тепла, що витрачається для опалення квадратного метра житлової площі та підігріву кубометра гарячої води, виявляє деякі нові сюрпризи "єдиної" ціни.

Газ для міста і газ для села

Усі наші уряди любили жителів міст і сіл по-різному, у сенсі — встановлювали різні ціни на газ для жителів міських багатоповерхівок (для централізованого опалення) і для мешканців приватних будинків, хат і хатинок, які використовували газ прямо — для опалення. Перекоси були як в один, так і в інший бік, наприклад, тривалий період селяни одержували газ по 500–600 грн за тисячу кубометрів, а городяни (через підприємства ТКЕ) — по 1300 грн! Останню зиму все було навпаки: для підприємств ТКЕ в містах тариф у середньому становив 2994 грн, а для газових котлів у селах — за "пільговою" ціною — 3600 грн.

Уряд В.Гройсмана і для міста, і для села встановив ціну на газ у 6879 грн, а для власників централізованого опалення — 4942 грн (за такою ціною газ закуповують підприємства ТКЕ для виробництва тепла для населення). Погодьтеся, що в нашій країні дві ціни на той самий газ — це вже підстава для відкриття кримінального провадження "в особливо великих розмірах". Тим паче, що релігійні організації одержуватимуть газ за ще більш пільговою ціною — 3913 грн прямо та 2471 грн через підприємства ТКЕ.

НКРЕКП, виконуючи рішення уряду та не відгулявши, як слід, Великдень і Першотравень, оперативно порахувала (а по суті індексувала) нові тарифи на тепло та гарячу воду за новою ціною газу й уже
5 травня ц.р. видала "Інформацію про прогнозні рівні тарифів на тепло та гарячу воду". До речі, 9 червня ці прогнози цілком можуть стати реальністю.

Вивчення представлених матеріалів показало, що в переважній більшості обласних центрів вартість однієї гігакалорії для населення, бюджетних організацій та інших споживачів збігається!

Зауважимо, що в постанові Кабміну про "єдину" ціну нічого не сказано про бюджетні організації та інших споживачів, куди входять підприємства й бізнес. Логічне запитання: якщо вартість газу для генерації тепла на підприємствах ТКЕ для різних категорій споживачів різна, то як вийшло, що ціна тепла для всіх категорій, крім релігійних організацій, збігається?

Однак запитання на цьому не закінчуються. В Одесі, Сумах, Хмельницькому, Чернігові та Черкасах мають місце величезні розриви у вартості гігакалорії для населення та всіх інших — від 100 до 400 грн! У Черкасах ситуація взагалі унікальна: ПАТ "Черкаське хімволокно" продаватиме тепло населенню на 403 грн за гігакалорію дешевше, ніж іншим, а от КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" — на 265 грн дорожче!

Виходить, що Кабмін України диференціює ціну газу за одними правилами, а НКРЕКП — абсолютно за іншими?! У результаті довгоочікуваної єдиної ціни не тільки на газ, а й на тепло як не було, так і немає.

Газ для священиків і парафіян...

Там, де немає єдиного підходу, виходять подвійні та навіть потрійні стандарти. У всіх обласних центрах (за винятком ТОВ "Євро-реконструкція" у Києві) вартість тепла для релігійних організацій в 1,5–2 рази нижча, ніж для інших категорій. Хоча це закономірний наслідок ціни на газ для церковників, але така пільга виглядає сумнівною від самого початку.

Чому чимало інших громадських організацій, творчих студій, театрів, дитячих спортивних шкіл та інших неприбуткових або малоприбуткових організацій такої газової або теплової знижки не мають?

Неоднозначно вона виглядає й серед релігійних організацій. Невеликі містечкові та сільські церкви можуть опалюватися дровами, вугіллям, соломою, електрикою... та чим завгодно, отже, жодних "газових" пільг вони не одержать! З іншого боку, дивлячись на шикарні іномарки у дворі Києво-Печерської лаври, не скажеш, що її священики — люди бідні...

Якщо уряд настільки переймається підтримкою саме релігійних організацій, то цілком можна розширити на них існуючу програму субсидій. Але тоді логічно надати таку можливість і для інших громадських організацій. Принаймні, на скромну думку автора, ціна й для пастви, і для пастиря має бути єдиною.

Ціна на "викидне" тепло, або Як регулятор переводить стрілки

У даних НКРЕКП про вартість гігакалорії є ще одна дуже показова аномалія: для ДП "Енергоатом" вона становить лише 78 грн, а для КП теплопостачання м. Южноукраїнськ — 156,77 грн. Чому? Річ у тім, що в обох випадках теплова енергія є побічним продуктом від виробництва електроенергії на АЕС — пару після турбіни можна викинути в трубу, а можна нагріти нею теплоносій. Принаймні це викидний продукт, тому й ціна його мізерна.

На ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 "Київенерго" у столиці технологія аналогічна, однак вартість побічного продукту прямо протилежна: ціна гігакалорії в 14 разів вища, ніж на "Енергоатомі", — 1096 грн! Не тільки на ТЕЦ "Київенерго", а й на багатьох інших ТЕЦ країни тепло — побічний продукт від виробництва електроенергії, однак Нацкомісія цього впритул не бачить!

На тлі таких цифр заява НКРЕКП про можливість впливу місцевих органів влади на тарифи виглядає, м'яко кажучи, по-фарисейськи. Невже Нацкомісія серйозно вважає, що узгодження інвестиційних програм або температурних графіків роботи теплових мереж може радикально вплинути на розмір тарифу? Регулятор натякає також, що місцева влада може скоротити нормативи споживання послуг. Що з цього виходить, наочно демонструє приклад столиці.

У Києві команда мера В.Кличка ще рік тому скоротила норми споживання холодної води з 5,5 кубометра на людину до 4,0, а гарячої — з 3,5 до 3,0 кубометрів, і, думаєте, хоча б один із 3 млн киян це відчув?

"Київводоканал" та "Київенерго", вибачте, чхати хотіли на них, тобто й на ці норми, і на киян! Ніхто й нікому не нараховує споживання води за цими скороченими нормами, і не тому, що в усіх киян стоять лічильники, таких квартир лише близько половини, а з інших міркувань.

Монополісти роблять по-простому: для того, щоб вийти на показання загальнобудинкового лічильника, вони віднімають показання квартирних лічильників, а решту розкидають на ті квартири, де їх немає. При цьому ніхто й не думає перевіряти наявність протікань у системі, кранах, унітазах або ж відвертих крадіжок на квартирних лічильниках. Тим часом Правила надання комунальних послуг (постанова Кабміну України від 21 липня 2005 р. №630) регламентує такий спосіб нарахування тільки при відсутності втрат! Природно, монополісти таких перевірок не робили та не роблять. Ніколи. У результаті люди стали одержувати платіжки просто з водоспадними обсягами.

Наведемо приклад "нарахувань" для одного з будинків на периферії столиці за шість останніх місяців минулого року. От скільки кубометрів холодної води кожен його мешканець "вилив" за платіжками "Київводоканалу": 3,9–11–11–11–4,5–7. А от скільки люди "використали" тепленької за квитанціями "Київенерго": 3,5–3,3–5–5,6–6–3,8 кубометрів.

Як видно, тільки за один місяць обсяг холодної води вписався в норматив. От куди б докласти свою невгамовну нормотворчість Нацкомісії, щоб закрити цю грабіжницьку схему монополістів!

Як досягти єдиної ціни?

Ліквідувати перехресне субсидування, тобто високу ціну на газ і тепло для бізнесу та низьку — для населення, можна було трьома шляхами. Перший — знизити ціну для бізнесу, другий — вирівняти ціни для бізнесу та населення на якомусь середньому значенні й третій — підняти ціну для населення до рівня бізнесу.

Уряд пішов останнім шляхом, не тільки непопулярним, а й сумнівним з погляду здорового глузду, адже найбільш логічним виглядає пошук золотої середини між ціною для бізнесу та ціною для населення.

У критичні холодні місяці мешканці одержували газ по 3600 грн, а тепер уряд підняв ціну майже удвічі — до
6879 грн. За максимальною ціною 7,20 грн за кубометр насправді платили ті, хто використовує газ у мізерних обсягах — для газових плит і водонагрівальних колонок, а це лише 5% обсягу, який споживає населення. Тому заяви високопосадовців про те, що ціну на газ для народу знижено, виглядають просто цинічно.

Чому уряд вчинив так неадекватно, також нескладно здогадатися — запровадження середньої ціни могло призвести до падіння прибутків газових і теплоенергетичних компаній, а от підвищення ціни для населення однозначно приведе до зростання цих прибутків.

Жебрацька філософія соціальних стандартів

Запровадження соціальних стандартів на рівні "для злиденних" означає, що держава хоче всіх своїх громадян прирівняти, прошу вибачити, до жебраків. І можна припустити, що саме у зв'язку з кампанією різкого підвищення тарифів уряд переймається запровадженням "державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування".

Мета нововведення позначена в преамбулі відповідної постанови Кабміну України від 6 серпня 2014 р. №409: "Приведення існуючих норм споживання житлово-комунальних послуг до їхнього фактичного обсягу споживання".

Ця мета шляхетна, нічого не скажеш, — зробити реальні показники споживання державним стандартом. Однак далі преамбули ця думка не поширюється, навпаки, норми, які раніше існували, брутально оскоплені та віднесені не до ЖКГ у цілому, а тільки до випадку нарахування субсидій.

Виявляється, субсидія надається конкретній сім'ї, але такій, яка живе не в конкретній квартирі, а в якомусь віртуальному "соціальному" житлі. Так, при розрахунку субсидії на квартплату та опалення сума допомоги буде обчислюватися не з реальної загальної та опалюваної площі, а за "соціальною нормою житла" — 13,65 кв. м на людину плюс 35,22 кв. м на родину. Наприклад, якщо самотній пенсіонер залишився доживати свій вік у квартирі площею, наприклад, 90 кв. м, то субсидію йому нарахують тільки на 48,87 кв. м, а решту 41,13(!) кв. м йому доведеться оплачувати по повній. Фігурально кажучи, платити йому треба за дві квартири, але одна з субсидією, а інша — без.

Пропозиція іноземних або доморослих експертів "переїхати в меншу квартиру" свідчить лише про дві речі — цілковите незнання наших реалій і нерозуміння психології людини похилого віку.

Якщо в пенсіонера свій будинок, то переїхати в інший йому тим паче складно, у більшості випадків доведеться змінювати місце проживання — село чи місто. При цьому власник приватного будинку може бодай щось робити, аби заощадити на опаленні, наприклад, обрізати батарею, а от у жителя багатоквартирного будинку такої можливості немає — цього йому банально "не дозволять", а якщо сам обріже, то йому все одно нарахують за неї оплату, такі наші реалії.

Така сама ситуація з нарахуванням субсидії на холодну та гарячу воду, тут "соціальний норматив" при централізованому постачанні, відповідно, 2,4 і 1,6 кубометра на людину на місяць. Якщо у квартирі є лічильник, то можна спробувати заощаджувати, а якщо немає, то як, наприклад, у Києві оплатити рахунок на 11 кубометрів холодної та 6 кубометрів гарячої води?

Подібні правила нарахування субсидій можуть із рівною ймовірністю і врятувати, і вгробити їхніх одержувачів. Тому "соціальні стандарти за фактичними обсягами споживання" — чергова брехня держави.

Блиск і злиденність житлових субсидій

Уряд і населення однаково хвилює запитання: а чи вистачить на всіх субсидій? У 2015 р. зростання сумарних нарахувань за житлово-комунальні послуги на 30% (за офіційною статистикою) викликало збільшення кількості звернень у 3,5 разу(!). Нині субсидії одержують 5,4 млн сімей — 30% населення країни.

Міністр соціальної політики А.Рева оцінив кількість одержувачів субсидій цього року у 8–9 млн родин. Виходячи з досвіду минулого року, підвищення тарифів на тепло та газ спровокує звернення по допомогу набагато більшої кількості сімей — не менш як 11–12 млн.

Які кошти необхідні для погашення субсидій, припустімо (оптимістичний сценарій), для 10 млн одержувачів? При середньому розмірі субсидії 2015 р. у 1090 грн буде потрібно 65 млрд грн — і це тільки в опалювальний сезон. У держбюджеті ж на весь рік закладено 35 млрд грн. Причому ми припустили, що середня сума субсидії не зміниться, але вона точно зросте. Отака арифметика...

Нарешті, ще одна проблема. У 2015 р. 500 тис. сімей (10%) у субсидіях було відмовлено, звідси виходить, що у 2016 р. близько 1 млн родин, які звернуться по допомогу, її не одержать. Для них це може обернутися життєвою катастрофою — люди просто перестануть платити за комуналку з усіма наслідками, які звідси випливають. Відключити від послуг їх не можна (з чисто технічних причин), а стягнути через суд щось, крім самих квартир, нічого. То що, комунальники розпочнуть масові виселення? Викинуть на вулицю 2–2,6 млн чоловік?

Один мільйон домогосподарств-банкрутів (із 15 млн) — це багато, дуже багато. Наслідки такої соціальної катастрофи спрогнозувати просто неможливо.

Система субсидій в існуючому вигляді одночасно й принижує, і розбещує народ. Якщо в країні 2/3 населення визнають себе бідними, то вся країна — бідна, і якщо ці 2/3 не стимульовані до активної діяльності, а чекають подачки від держави, то така країна не стане багатою. Ніколи.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво