Назад у майбутнє - Енергоринок - dt.ua

Назад у майбутнє

12 липня, 17:04 Роздрукувати Випуск №27, 13 липня-19 липня

Група "Приват" хоче повернутися в "Укртранснафту".  

В Україну стали повертатися "політичні", які вже щосили намагаються доганяти колишній "режим". 

Одним із тих, хто повернувся, став і топ-менеджер групи "Приват" Олександр Лазорко — колишній очільник компанії "Укртранснафта", що оперує нафтопровідною системою країни і на 100% належить НАК "Нафтогаз України". Про серйозність намірів Олександра Івановича свідчить той факт, що вже наступного дня після прильоту він подав три заяви до легендарного Окружного адміністративного суду Києва, а згодом довів кількість звернень до тринадцяти.

На публіку "приватівець" повторює риторику Ігоря Коломойського з приводу "Приватбанку" — про принципову необхідність відновлення справедливості й чесного імені. Але при детальному вивченні поданих ним та його адвокатами документів виявляється, що паралельно Лазорко не проти повноцінно відновитися на посаді (як і Коломойський не проти, окрім справедливості, одержати матеріальну сатисфакцію). Одночасно у Верховному суді "ожила" справа Лазорка, що припадала пилом останні півтора року. Чого б це?

Благі наміри

18 травня 2019 р. Міністерство внутрішніх справ зняло Олександра Лазорка з розшуку, в якому він перебував з вересня 2015-го, коли залишив Україну і... влаштувався в одній із найдорожчих столиць світу Лондоні.

Справу екскерівника "Укртранснафти" вела СБУ, що підозрювала його за чотирма епізодами: незаконне викачування технологічної нафти з магістральних нафтопроводів; підписання протиправних і антидержавних угод на зберігання нафти зі структурами "Привату"; незаконні (надмірні) витрати на страхування в ПАТ "Укртранснафта"; резервування нафтопроводу Кременчук—Одеса компанією "Синтез Ойл" (пов'язана з "Приватом").

За даними з відкритих реєстрів відомо, що, попри чотирирічну відсутність, екскерівник судиться з "Укртранснафтою" з першого дня свого звільнення: 11 серпня 2015 р. він подав позов до Голосіївського суду столиці, вимагаючи скасувати рішення зборів акціонерів і менеджменту "Укртранснафти" про своє звільнення. 

І небезуспішно: відхиливши ряд вимог ексменеджера, суди визнали, що його контракт у 2012 р. мали підписати не на три роки, до 10 серпня 2015-го, а на п'ять років, як передбачено статутом нафтотранспортної компанії, тобто до 10 серпня 2017 р. Таких самих висновків дійшов і Волинський міськрайсуд, рішення якого, щоправда, згодом було частково скасоване в апеляційній інстанції.

Однак були і "обтяжливі" обставини. Незважаючи на рішення судів, виконувати свої обов'язки Лазорко не почав. Причина банальна — його фізично не було в Україні.

Окрім того, знаючи погану вдачу "Привату" і, головним чином, дотримуючись реформи корпоративного управління, у травні 2015-го поняття "правління" "Укртранснафти" і "голова правління" були скасовані. Замість них було створено дирекцію на чолі з генеральним директором, прямо підпорядкованим голові "Нафтогазу". (Як це позначилося на топ-менеджерах компанії, що тепер уже називає себе групою "Нафтогаз України", — тема окремої статті, і не однієї).

Восени 2015-го відповідно до всіх процедур генеральним директором "Укртранснафти" під час відкритого конкурсу було обрано Миколу Гавриленка.

До слова, у цьому конкурсі брав участь і Лазорко, який… не зміг прийти на співбесіду, з усіма наслідками, що з цього випливають. Словом, незрозуміло, куди мав прийти відновлений судами на неіснуючій уже посаді голови правління АТ "Укртранснафта" Олександр Лазорко.

Принципово важливо інше: контракт з О.Лазорком припинив діяти 10 серпня 2017 р. Уже середина липня 2019-го. Максимум, на що може розраховувати ексменеджер, то це на фінансову компенсацію за вимушені прогули з 2015-го по 2017 р. Але, як показали останні події, Лазорко і його заступники вважають інакше.

Жага реваншу

Одразу після повернення до України Лазорко, як сказано вище, розпочав штурм Окружного адмінсуду Києва. Одне згадування цього суду в контексті групи "Приват" змушує замислитися. Це той самий суд, який нещодавно визнав незаконною націоналізацію "Приватбанку". Інтереси колишніх акціонерів банку представляв Андрій Богдан, про "фарт" якого в Окружному й Господарському судах Києва ходять легенди. Подальші події не залишили сумнівів у намірах Лазорка та його кураторів.

Одночасно було подано шість ідентичних заяв про забезпечувальні заходи до подання позову. Така практика зазвичай використовується з метою вибору позивачем потрібного судді серед тих, кого визначить автоматична система відбору. Коли система вибирає "потрібного" суддю, інші позови відкликаються.

Що ж вимагав Лазорко, який, здавалося б, одержав максимально можливе — подовження свого контракту до 2017-го? Як основний забезпечувальний захід Лазорко просив суд заборонити генеральному директорові держкомпанії "Укртранснафта" Миколі Гавриленку… виконувати свої обов'язки. Також він просив зупинити дію рішень державних реєстраторів, якими менеджмент держкомпанії був наділений відповідними повноваженнями зі здійснення оперативного управління.

Слідом за шістьома ідентичними заявами від Лазорка надійшло вісім ідентичних позовів, у яких по суті вимагали "обнулити" призначення всіх голів "Укртранснафти" після Лазорка, і таким чином останній міг стати діючим керівником компанії.

Та щось пішло не так. 12 із 13 звернень суд розглядати не став. Рішення щодо одного з позовів від судді Руслана Арсірія (№640/10563/19) станом на
5 липня невідоме.

Суддя Марина Бояринцева у рішенні про повернення позову зазначила очевидне "зловживання позивачем процесуальними правами". "Позивачем у період з 11 по 21 червня подано п'ять позовних заяв з аналогічними вимогами, які надалі були ним відкликані. Зазначене свідчить про зловживання позивачем процесуальними правами", — йдеться в ухвалі суду від 26 червня.

Суддя Шейко, який залишив позов Лазорка без руху, зазначив, що позивач пояснює пропуск строків позовної давності політичним переслідуванням, але при цьому не надає жодного доказу.

Очевидно, Лазорко одержав несподівану відсіч у суді, який прийнято вважати лояльним до "Привату". Кінець? Навряд чи.

Тільки-но своє слово сказав Окружний адмінсуд, пил зі справи Лазорка раптово вирішив струсити Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду. 3 липня 2019 р. він почав розгляд заяви Олександра Лазорка про поновлення на посаді голови "Укртранснафти". Справу розглядатиме колегія з п'яти суддів у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін і на підставі вже наявних у справі матеріалів. Зауважимо, що ця справа лежала без руху з кінця 2017-го.

Що розглядатиме суд? Усі строки позовної давності за подібними трудовими спорами закінчилися 2017-го… За наявними даними, адвокати Лазорка намагаються донести до суддів, що їхній клієнт не знав про перебіг усіх подій. Хоча документи з відкритих реєстрів свідчать про те, що з цього самого питання у розглянутий період ті самі адвокати активно працювали за завданням свого клієнта, тобто були цілком поінформовані.

Отже, "Приват" націлений на відновлення контролю над нафтотранспортною держмонополією, яка перебувала в безроздільному користуванні цієї групи з 2009-го. Чи має суд незаперечні докази на користь подібних позовів "Привату"? Малоймовірно, а точніше, ні. Зрозуміло й те, що для ухвалення подібного рішення суд не має ані найменших законних підстав.

Ніхто не забутий, ніщо не забуте

У своїх позовах Лазорко вказує тільки на процесуальні порушення при звільненні, а не на фактичні. Нагадаю, що ж стало справжньою причиною його відсторонення у березні 2015 р., а згодом і звільнення в серпні 2015-го. Якщо коротко, то це повне залучення держкомпанії в нафтовий бізнес "Привату".

Уночі 19 березня 2015 р., коли Ігор Коломойський з озброєною охороною захопив офіс "Укртранснафти" (коли були сказані ті пам'ятні слова на адресу журналіста Сергія Андрушка з "Радіо Свобода"), був підписаний договір на розміщення безвідкличного депозиту в Приватбанку на суму близько 2 млрд грн. Ця схема використання коштів держкомпанії практикувалася рік у рік. Мільярди державних гривень живили банківський бізнес "Привату", а не державний бюджет у вигляді дивідендів.

За сім років роботи Лазорка компанія жодного разу не переглядала тарифів на транспортування нафти внутрішніми маршрутами, де найбільшим клієнтом є "Приват". Тим самим держкомпанія фактично дотувала приватну нафтопереробку. За даними народного депутата Вікторії Войціцької, за рахунок занижених тарифів на прокачування тільки у 2013–2014 рр. нафтотранспортна компанія "допомогла" "Укртатнафті" на 420 млн грн.

Після відсторонення Лазорка влітку 2015 р. "Укртранснафта" заявила про глибоку збитковість внутрішнього перекачування нафти й домоглася збільшення тарифів більш як у сім (!) разів.

Останньою ж краплею стала операція з викачування у 2014-му технологічної нафти та її розміщення на НПЗ "Привату" в Кременчуці, Надвірній і Дрогобичі. І якщо викачку нафти на ділянці Лисичанськ—Кременчук ще можна було хоч якось пояснити ризиками її розкрадання сепаратистами, то навіщо було спустошувати нафтопроводи на Заході країни? Також невідомо, навіщо Лазорко розірвав договір про безоплатне зберігання нафти й добровільно погодився платити "Привату" 100 тис. дол. на добу. У результаті держкомпанія в судовому порядку оскаржила ці договори, але при цьому була змушена заплатити за зберігання близько 1 млрд грн.

Це лише найбільші мазки, менших епізодів не злічити: це й переробка нафти на НПЗ "Привату" з рентабельністю 0,38–3,66% у 2012–2014 рр., і перевалка "білоруської" нафти в порту "Південний" із залученням "лівих" компаній, і закупівля нафтопродуктів у мережі "Авіас", і розворот нафтопроводу Одеса—Кременчук, унаслідок чого зупинився Одеський НПЗ, як згодом і транспортування нафти у зворотному напрямку…

Не дивно, що після кадрових змін 2015-го "Укртранснафта" докорінно змінилася, ставши значно ефективнішою для свого акціонера — держави. Наприклад, за останні три роки компанія виплатила дивідендів більше, ніж за весь час свого існування з 2000 р. (див. рис.).

Поки що складно уявити, як усе може повернутися назад. За останні чотири роки система корпоративного управління в НАКівських підприємствах змінилася до невпізнанності. Кадрові рішення проходять багатоступеневу прозору процедуру, відкритий конкурс, Кабмін, незалежну наглядову раду НАКу та її правління. І замість усього цього новий керівник держкомпанії може з'явитися завдяки одному судовому рішенню. Але, як відомо, група "Приват" у судах неодноразово робила неможливе можливим.

Поява Лазорка жирною лінією перекреслить одну з небагатьох реформ у країні, за якою стежить уся Європа. Досить пікантний вигляд матимуть і Володимир Зеленський разом із головою свого офісу Андрієм Богданом, які публічно дистанціюються від Ігоря Коломойського та його бізнес-інтересів.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво