Сімейна криза після народження дитини, або Чому багато пар не переживають першого року батьківства

Розлучення після народження первістка - досить поширена картина в нашому суспільстві.

За статистикою більшість шлюбних союзів розпадаються протягом перших чотирьох років після реєстрації шлюбу, а також у перший рік батьківства. При тому, що середній шлюбний вік за останні роки істотно виріс (у середньому 25-28 років), кількість розлучень продовжує збільшуватися. У чому ж причина?

Після народження дитини стосунки в парі переходять на новий рівень. З діадних (парних) вони переходять у тріадні (стосунки трьох). З одного боку, це робить родину більш стійкою, а з другого, - такі стосунки віддаляють подружжя, відбувається дистанціювання через більшу увагу до дитини. Поява первістка змінює функції, права й обов'язки членів родини, подружжя вперше зіштовхується з уявленнями й очікуваннями свого партнера про батьківство. Необхідно домовитися про нові правила життя, перерозподілити обов'язки, у якихось питаннях піти на компроміси на шкоду своїм звичним бажанням, - і саме на цьому тлі виникає безліч конфліктів, сварок, нерозуміння.

І жінка, і чоловік після народження першої дитини зіштовхуються з реальністю, яка часто не збігається з тим, що вони уявляли. А з огляду на те, що більшість сучасних молодих сімей уже проживають окремо від батьків, материнство і батьківство перших місяців і років стає бентежливим і тривожним, адже вони не мають цілодобової допомоги й підказок, відповідальність цілком і повністю лягає на їхні плечі. Таким чином, освоєння нової ролі стає стресом як для особистості кожного з подружжя, так і для стосунків між ними.

Народження дитини - це перевірка стосунків на міцність і єдність. З конфліктами зіштовхуються всі без винятку, але пройти цей кризовий етап і вийти з нього на новий рівень стосунків вдається не всім. Які ж найчастіші причини, що призводять до кризи стосунків після появи маляти?

Нові обов'язки

З народженням первістка з'являється не тільки нове життя, з'являються також нові ролі та статуси в подружжя. Відтепер вони не тільки чоловік і дружина, а ще мама й тато. І ці ролі накладають на них величезну кількість обов'язків: фізичних, моральних, матеріальних, психологічних. Для багатьох перебудуватися та призвичаїтися до нового графіка життя виявляється непросто. На цьому тлі накопичуються взаємні претензії й образи, які збільшуються в зв'язку з фізичною та психологічною утомою, що також є неминучим супутником батьківського щастя.

Тому подружжям, які готуються стати батьками або щойно стали ними, важливо розуміти, що зміни в житті й стосунках - це нормально, що так, як колись, уже не буде (принаймні певний час). І необхідно всіма силами намагатися пристосуватися до нового життя, а не витрачати свою енергію на те, аби повернути на те, як було раніше. Домовлятися, проговорювати свої очікування від партнера (а не просто очікувати за замовчуванням), регулярно переглядати, хто які функції на себе в сім'ї бере (якщо, наприклад, до пологів їжу готувала виключно жінка, то після появи дитини можна сісти й обговорити, як і ким тепер реалізовуватиметься ця функція).

Узгодженість, гнучкість і правильний розподіл ролей та обов'язків між членами сім'ї допомагає їй нормально функціонувати. Тому дуже важливо, щоб кожний член родини добре знав свою роль, ролі інших, і щоб його поведінка відповідала цьому знанню.

Батьківські ролі

Ще один чинник, який руйнує сімейну гармонію й породжує часом нерозв'язні конфлікти, - невідповідність рольових уявлень. І в чоловіка, і в жінки є певні уявлення та очікування щодо того, як це - бути батьками. Ці очікування народжуються і з особистого дитячого досвіду, і з фантазій про те, як хотілося б. Буває так, що подружжя зіштовхується з невідповідністю своїх очікувань і дій партнера. На цьому тлі можуть виникати розчарування, незадоволеність, злість та, як наслідок, - докори, сварки, думки "схоже, я зовсім не знаю його (її)".

І тут необхідно усвідомлювати, що уявлення про батьківські ролі та функції не є абсолютом, способів, як бути "гарною мамою" та "гарним татом", - безліч. Тому слід обговорювати й проговорювати кожну свою дію та рішення, пояснювати, чому ви бажаєте вчинити саме так, розповідати, чому це важливо для вас. Адже за великим рахунком мета і завдання в кожної пари батьків одна - здоров'я й щастя дитини. А от способів досягнення та реалізації цього надзвичайно багато.

Одним з найпоширеніших прикладів такого роду конфлікту є картина, коли чоловік присвячує весь свій час зароблянню грошей (саме в цьому він вбачає реалізацію своєї батьківської функції - забезпечувати родину, так, приміром, як робив і його батько), а жінка ображається й відчуває невдоволення від того, що він "не займається дитиною" (тому що в її картині батьківства є не тільки фінансова складова, а ще й емоційна, побутова тощо). Тому важливо вчитися обговорювати всі свої очікування та уявлення, прямо казати про свої почуття, якщо щось не влаштовує (а не починати дорікати), шукати загальне бачення свого батьківства.

Зміна сексуального життя

Сексуальні стосунки - важливий аспект близькості партнерів. Але зазвичай більшість жінок у період вагітності, а також у післяпологовому періоді відчувають зниження лібідо (сексуального бажання), і це не може не відбитися на сексуальних стосунках. До того ж, коли мама годує грудьми дитину, пролактин (гормон, відповідальний за вироблення молока) також знижує силу потягу. А якщо материнство дається жінці непросто, і вона емоційно виснажена, то лібідо знижується до мінімального рівня. Та й як її тіло може думати про розмноження (а саме так задумана природою мета сексуальних стосунків), якщо вона й так не може впоратись і перебуває в стресі?

Тому чоловікам необхідно розуміти, що зміна сексуальних стосунків зумовлена дією гормонів, і не бачити в можливій холодності дружини докору своєму чоловічому "я". Треба усвідомлювати, що виношування, народження та вигодовування дитини для жіночого тіла - складне завдання, на це йде багато сил і ресурсів. Жінка переживає унікальний тілесний досвід, і ставлення її до свого тіла теж може змінитися. Чоловік може допомогти матері своєї дитини прожити цей період без зайвих докорів, підтримуючи та допомагаючи в побутових питаннях, щоб у неї залишалося більше часу на відновлення - фізичне й психологічне, і тоді в дружини буде більше часу та бажання щодо поновлення колишнього сексуального життя.

Складності комунікації

Уміння спілкуватися - найцінніша навичка для підтримки стосунків. Але, як свідчить практика, не всі її опановують і вважають за необхідне навчатися мистецтва комунікації. Скільки людей під час конфлікту воліють "грати в мовчанку", уникати прямих розмов або вдавати, що все гаразд? А скільки, навпаки, воліють улаштувати скандал зі шпурлянням посуду та грюканням дверима? І перший, і другий варіант - не є оптимальними способами реагування в конфліктній ситуації. А коли народжується дитина, і сімейна пара переживає стресовий період, емоції розпалюються, спроможність до розуміння іншого знижується, і кількість конфліктів зростає.

Щоб пережити й без того напружений період першого року після народження дитини, подружжям необхідно вдосконалювати навички комунікації, намагатися слухати та чути одне одного, намагатися зрозуміти причини й мотиви поведінки іншого, а не тільки обстоювати свої вимоги. Прості запитання на кшталт "що ти маєш на увазі, коли кажеш/робиш так?..", "чому для тебе це важливо?", "як ми разом можемо розв'язати цю проблему?", "які в тебе пропозиції щодо цього?", "Постараймося домовитися?" можуть істотно поліпшити вашу комунікацію. А вміння проговорювати свої почуття у відповідь на дії партнера, відсутність оцінних висловлювань та узагальнень ("ти як завжди мене не слухаєш!", "чому я ніколи не можу домогтися від тебе уваги?", "ти ніякий батько", "у нас не дім, а смітник!") допоможуть зміцнити стосунки й прожити стресовий період першого року батьківства.

Спілкуйтеся, намагайтеся бачити не тільки свої інтереси. Пам'ятайте про свою важливу мету та пріоритетні цінності, і тоді не тільки перший рік батьківства, а й подружнє життя загалом буде для вас щасливим і довгим.