Дешеві кредити 5–7–9 для малого бізнесу в Україні

В умовах епідемії коронавірусу анонсована раніше державою підтримка малого бізнесу за програмою кредитування мікробізнесу 5–7–9 стала ще більш актуальною.Чи є програма державною допомогою, до чого тут Антимонопольний комітет та як компаніям одержати підтримку, не порушуючи правил державної допомоги?

Стараннями держави можуть народитися стартапи, а діючі невеликі компанії-підвищити обороти бізнесу завдяки пільговим умовам банківського кредитування.

Основна ідея програми полягає в тому, що держава вкладається в малий бізнес і намагається його підняти, надаючи можливість позичити кошти у банків за низькими ставками у 5–7–9% річних. У цій схемі банки відмовляються від ринкових процентних ставок за кредитами для компаній, але не тому, що переймаються благодійністю, а із здорового інтересу одержати державну компенсацію недоотриманих процентів або за рахунок державних гарантій.

Наприкінці березня Міністерство фінансів і Міністерство розвитку економіки оголосили, що з метою запобігання поширенню COVID-19 уряд включив до програми компанії, які виробляють лікарські засоби, медичні препарат иабо обладнання,а також займаються доставкою продуктів і доглядом за хворими в умовах карантину. Оригіналу прийнятої постанови поки не знайти на урядовому сайті, щоб напевно сказати про масштаби державної підтримки мікробізнесу в умовах спалаху COVID-19. Але на сайтах міністерств запевняють про збільшення суми кредиту, фінансування оборотного капіталу та про можливість вступити у програму до 1 вересня 2020 року.

Для того щоб стати учасником програми, компанії повинні відповідати певним критеріям і виконати вимоги держави та банків, у тому числі щодо обмеження розміру державної допомоги. У програмі 5–7–9 є застереження про неможливість отримати кредити компаніями, які разом з іншими учасниками групи пов'язаних з ними контрагентів уже подолали бар'єр державної турботи у 200 тис. євро за будь-якими програмами держави за останні трироки.

Із серпня 2017 року, коли в Україні почав діяти Закон "Про державну допомогу суб'єктам господарювання", майже кожну ініціативу органів влади підтримати компанії державним ресурсом повинен перевірити Антимонопольний комітет Українина наявність ознак державної допомоги та можливість її надання безістотної шкодидля конкуренції.

Щоб назвати держпрограму державною допомогою, у неї мають бути чотири ознаки, які покажуть, що надані окремій компанії бюджетні кошти покращують її конкурентне становище. Для актів органів влади статус державної допомоги означатиме, що Антимонопольний комітет вирішуватиме, чи дозволяти надання держдопомоги.

Однак є виняток, за якого про державну допомогу не повідомляється до Антимонопольного комітету. Правилами держдопомоги встановлено межу в еквіваленті 200 тис. євро за всіма можливими формами держдопомоги для однієї компанії за трирічний період, яка не оцінюється за правилами такої допомоги і вважається замалою, щоб порушувати баланс конкуренції.

Антимонопольний комітет у роз'ясненнях 2017 року зауважив, що він не приймає рішень про віднесення програм держави до незначної державної допомоги, і це повинен робити сам державний орган. В окремих рішеннях про державну допомогу комітет підказує органам влади про те, що в їхніх програмах підтримки має бути вказаний статус допомоги як незначної.

Розкладаючи програму 5–7–9 за притаманними держдопомозі ознаками, я сказала б, що програма є державною допомогою. Тому що дешеві банківські кредити стали можливими завдяки виділеним із бюджету 2 млрд грн. У результаті окрема категорія компаній - мікробізнес - заощаджує власні витрати на ведення бізнесу, і банки задоволені, бо продають більше банківських послуг, та ще й під гарантії держави. Така державна турбота про окрему категорію компаній може впливати на конкуренцію між компаніями та сферами економіки загалом.

З урахуванням застереження про неможливість стати учасником програми, коли сума держдопомоги перевищує 200 тис. євро, очевидно, що програма приймалась як незначна державна допомога і не вимагає повідомляти про неї до Антимонопольного комітету.

Для компаній це означає, що, залишаючись у межах незначної суми допомоги, переживати про законність програми дешевих кредитів не доводиться, і ризики повернення коштів за цією програмою мінімальні.

Однак компаніям доведеться поламати голову, як добросовісно показатипри отриманні дешевих кредитів, що не було перевищено бар'єр державної допомоги у 200 тис. євро за будь-якими іншими програмами держави за останні трироки.

Щоб стати учасником програми, потрібно обчислити загальну суму допомогу, яка отримана претендентом на кредитразом з учасниками групи пов'язаних з ним контрагентів. Підсумовувати доведеться будь-які форми державної допомоги, а саме: податкові пільги, знижені орендні ставки, списання заборгованості перед бюджетом, державні/місцеві гарантії чи інші видатки держбюджету або бюджетів окремих населених пунктів.

Із самим підрахунком може бути проблема. Не зрозуміло, як відреагують надавачі допомоги у разі, якщо за підрахунками загального обсягу отриманих державних ресурсів вийде сума у 199 тис. євро, і як саме порахувати суми допомоги за окремими її формами.

Тому що, наприклад, державна гарантія за програмою 5–7–9 має складний алгоритм розрахунку суми можливої держдопомоги, і бажано б мати відповідні норми в законі або рекомендації/роз'яснення комітету, що може бути обсягом державної допомоги за гарантією.

Як на мене, існує ризик, що надавач державного ресурсу та його отримувач можуть помилитисяі неправильно порахувати весь обсяг отриманих державних ресурсів або взагалі не зрозуміти алгоритму підрахунку через особливості форм державних заходів.

Наразі впевненості в тому, що надавачі, компанії та банки правильно порахують усю державну допомогу у межах 200 тис. євро,немає. Тому в програмі 5–7–9 ризики надання неконтрольованого державного ресурсу у сумі понад 200 тис. євро залишаються.

У будь-якому разі в Антимонопольного комітету буде нагода розібрати програму 5–7–9 на кісточки, коли він отримає щорічний звіт від відповідального за програму міністерства про всю надану ним протягом 2019 року допомогу, як зобов'язує це робити законодавство про державну допомогу.

Загалом правила державної допомоги досить лояльні до держфінансування різних програм для малого та середнього бізнесу. У Євросоюзі працює безліч таких програм з дозволу Європейської комісії. З огляду на те, що правила державної допомоги працюють в Україні лише близько трьох років, їх удосконаленню немає меж. Тому у бізнесу залишається надія побачити у недалекому майбутньому прості та зрозумілі формули визначення незначної державної допомоги для підтримки бізнесу в Україні. Це додасть упевненості у дотриманні закону про державну допомогу суб'єктам господарювання та у відсутності ризиків її повернення.

Усі статті Олени Гадомської читайте тут.