Гра на лондонську публіку - Внутрішня політика - dt.ua

Гра на лондонську публіку

21 вересня, 09:19 Роздрукувати Випуск №35, 21 вересня-27 вересня

Апеляційний суд Лондона до початку жовтня повинен прийняти рішення щодо відповідності юрисдикції позову нині державного Приватбанку до його колишніх власників Ігоря Коломойського і Геннадія Боголюбова.

© Pixabay

Якщо через три тижні суд вирішить, що лондонська юрисдикція була неправомірно оскаржена ексакціонерами банку, почнеться повномасштабний судовий розгляд, а арешт активів Коломойського й Боголюбова на суму понад 2,6 млрд дол. подовжать. Прогнозувати вердикт нині мало хто візьметься, але, безсумнівно, все, що відбувається нині в Україні навколо Приватбанку, впливає на рішення суддів.

Наприклад, чи захочуть лондонські судді ініціювати тривалий і складний процес про виведення коштів із банку колишніми власниками, якщо нинішня українська влада не демонструє зацікавленості в цій справі? Український президент приймає олігарха, що володів банком, у себе в офісі. Голова його офісу скаржиться журналістам, що олігарх давно вже допоміг би Україні в Донбасі, але заважає арешт коштів, накладений лондонським судом. А прем'єр-міністр, який особисто і не публічно зустрічається з Коломойським, готовий шукати компроміси з олігархом, хоча за ідеєю вони неможливі.

Прем'єр-міністр, який не усвідомлює, наскільки багато в його вотчині залежатиме від вирішення "приватівського" питання, — лякає. На які такі економічні успіхи розраховує він наступного року? За очікуваннями Мінфіну, ВВП збільшиться 2020-го лише на 3,3%, експорт — на 0,3, а доходи будуть на 2% нижчими, ніж 2019-го. За рахунок чого ми віддаватимемо державні позики, виплати по яких 2020-го становитимуть 438 млрд грн? Гончарук поки що не озвучив чарівних рецептів, як роздобути потрібну для повернення держборгів суму. Про реформи, що здатні цієї секунди допомогти країні заробити такі гроші, ми теж поки що не чули. Навіть фінальний розпродаж, названий "земельною реформою", переноситься на жовтень 2020-го. Очевидно, що на сьогодні співробітництва з МВФ Україна припинити не може.

Поточна програма співробітництва stand-by закінчується в лютому майбутнього року, і НБУ всерйоз сподівається, що до кінця 2019-го вийде домовитися з Фондом про відкриття нової програми для України на термін три-чотири роки і в обсязі від 5 до 10 млрд дол. Якщо цього не станеться, під сумнівом опиниться й інша допомога, яку надають нам міжнародні фінансові організації, а також уряди інших країн. Йдеться приблизно про 22,5 млрд грн. Ми легко залишимося без 7,5 млрд грн від МБРР, 6 млрд від Європейського інвестиційного банку, 2,5 млрд від ЄБРР. Усі ці гроші мають піти на інвестиційні проєкти в сферах енергетики, транспорту, безпеки, соціального забезпечення. Мінфін розраховує, що ці інвестиції стимулюватимуть економіку та прискорюватимуть темпи зростання ВВП, без них такі темпи однозначно будуть гіршими за заявлені 3,3%

Однак у разі компромісу з колишніми власниками Приватбанку співпрацювати з нами Фонд не буде, адже це питання для них завжди було найважливішим маркером. МВФ одним із перших указав на ризики, пов'язані з кептивністю найбільшого банку в країні, й саме Фонд наполягав на пошуку рішення, яке дозволяло нейтралізувати цю загрозу для української економіки. Приватбанку й тільки йому присвячено цілий розділ в одному з меморандумів нашого співробітництва з Фондом. І точно не просто так цій темі приділялося стільки уваги як на переговорах, так і в ЗМІ. Цікаво, чим у цей час був зайнятий Гончарук, який зараз зізнається, що "не знає так глибоко цієї справу", але упевнений, що це "не про уряд"?

У результаті прем'єр, на якому лежить пряма відповідальність за те, щоб електоральні мрії втілилися в реальні досягнення, у вирішенні ключового питання навіть не бере участі. "Із самого початку в офісі президента ми розуміли, що цей кейс особливий. Тому він не входив від початку до зони моєї відповідальності. Цим кейсом із самого початку особисто займалися пан Богдан і особисто президент", — писав Гончарук журналістам Financial Times, які неправильно тлумачили його формулювання про переговори з Коломойським. Насправді Гончарук просто "позитивно ставиться до будь-якої риторики, спрямованої на пошук компромісу". Диву даєшся, як швидко "прогресивні реформатори" на Грушевського перетворюються на "міцних господарників".

І, попри те, що до переговорів із терористами Гончарука не допущено, він чомусь абсолютно упевнений, що А.Богдан і В.Зеленський нічого не вирішуватимуть без тісних консультацій із МВФ. Сподівайтеся, Олексію Валерійовичу, бо коли щось станеться, звітувати перед платниками податків за невиконання держбюджету, зростання дефіциту, девальвацію, інфляцію і все, що випливає з цього, доведеться саме прем'єрові. Ні Богдан, ні Зеленський не візьмуть на себе пряму відповідальність, а будь-який досягнутий ними із Коломойським компроміс так чи інакше буде акуратно загорнений у судове рішення "іменем України".

Наприклад, 24 вересня, в день, коли місія МВФ поїде з України, має відбутися одне з найважливіших засідань про визнання незаконною націоналізації Приватбанку. Почнеться перший розгляд по суті позову Коломойського і його кіпрської компанії Triantal Investments Ltd., в якому колишні акціонери оскаржують націоналізацію банку, просять визнати недійсним договір купівлі-продажу між Мінфіном і власниками простих іменних акцій і, відповідно, повернути Ігорю Коломойському 41,6% акцій банку, а Triantal Investments — 16,5%. Цей суд, як і решта судів, проходитиме у закритому режимі, і, за інформацією DT.UA, є ризик, що суддя прийме рішення відразу ж на першому засіданні.

Побоювання виправдані, якщо судити з того, як результати першого туру президентських виборів стимулювали суддів, що розглядають справи про націоналізацію. Протягом трьох днів один суд визнав націоналізацію неправомірною, другий — визнав незаконним складений НБУ список пов'язаних з ексвласниками Приватбанку осіб, а третій — скасував поручництво Коломойського по рефінансуванню НБУ на 9 млрд грн. Та не будемо далеко ходити, тиждень тому Верховний суд повернув на повторний розгляд справу, яка стабільно розвалювалася в усіх інстанціях, — про захист честі й гідності пана Коломойського. Судді дали йому ще одну можливість довести всім, зокрема й Високому суду Лондона, що його "просто оббрехали", і вся ця історія — не більш ніж "політичне переслідування".

Лондон не повірить, звичайно. Ще при визначенні юрисдикції суддя зазначав, що надані докази "вказують на важке шахрайство... і відмивання грошей у великих обсягах". Але інтересів українських платників податків Лондон не відстоюватиме, якщо стикнеться з правовою колізією. Наприклад, український суд поверне колишнім акціонерам їхній пакет у 58%. І тут байдуже навіть, що в Україні процес такого повернення до кінця не зрозумілий, бо банк уже державний, і будь-які відчуження потребуватимуть використання складних і тривалих механізмів приватизації. Важливо, що для Лондона справа розвалиться, адже колишній власник банку, якого обвинувачують у шахрайстві, знову став власником фінустанови й напевно відкличе позов до самого себе.

Звичайно, тільки економічними наслідками ми не відскіпаємося. І Зеленський з Богданом помиляються, якщо вважають, що вийде виправдатися тим, що рішення виніс суд. Перед широкою громадськістю — можливо, але не перед міжнародними партнерами, інвесторами, великим бізнесом. І Зеленський, і Богдан по суті втратять свою суб'єктність для цього кола людей, втратять політичну вагу та стануть лише "слугами Коломойського". Реакція міжнародних партнерів очевидна, — підтримка олігарха не вписується в традиційну риторику про боротьбу з корупцією, кращі практики і бізнес-клімат. І Зеленському слід замислитися про те, як зберегти той "серйозний політичний капітал", про можливу втрату якого його вже попередив експосол США в Україні С.Пайфер. Реакції інвесторів будуть аналогічними, ніхто не вкладатиме грошей у країну з мінімальним захистом прав власності та максимальним впливом на владу олігархату. Мабуть, тільки великий український бізнес зрадіє: зрозуміють, що, виявляється, і тепер можна безкарно "потрошити" банки, а потім просто домовитися з тими двома з офісу.

І щоб нікому не здалося, що ми перебільшуємо або нагнітаємо, працівники Нікопольського феросплавного заводу, що належить Коломойському, в п'ятницю ранком вийшли під центральний офіс Приватбанку в Дніпрі, обурені тим, що їх підприємство є поручителем за кредитом рефінансування Приватбанку. НБУ і завод ще в серпні уклали мирову угоду за цим рефінансом, тож це вистава і, ймовірно, комедійна. Ми не очевидці того, що відбувається, але діалог між співробітниками банку та протестувальниками міг бути таким:

Поверніть наші гроші!

— Вони не ваші, це рефінанс, виданий Нацбанком.

— Так Приватбанк же гроші брав!

— Не банк, а Коломойський! І все вивів… А завод навіщо за кредит перед НБУ поручався?!

— Не завод, а Коломойський!

— То з нього й питайте!

— Ну вже ні... Поверніть наші гроші!

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво