Імпічмент президенту - Внутрішня політика - dt.ua

Імпічмент президенту

20 квітня, 18:25 Роздрукувати Випуск №15, 20 квітня-25 квітня

Як перетворити можливість на механізм.

© Андрій Товстиженко, DT.UA

Під час виборчих кампаній питання скасування недоторканності та спрощення процедури імпічменту прогнозовано актуалізується. 

Прикметно, що обидва кандидати у президенти заявили про необхідність ухвалення "закону про імпічмент".

Що пропонується?

Програма Володимира Зеленського: "Впроваджувати рівність та справедливість почну з себе. Мої законопроекти в цьому напрямі: "Про зняття недоторканності з Президента України, народних депутатів і суддів"; "Про імпічмент Президента України"; "Про відкликання народного депутата України". Ніяких "корочок", ніякого "телефонного права". Невідворотність відповідальності та справедливе і законне покарання — основа чесної України". 

Заява Петра Порошенка: "Я твердо переконаний, що цей закон (про імпічмент. — УНІАН) потрібен, так само, як і закон про Тимчасові слідчі комісії. Я абсолютно впевнений, що в парламенті має відбутися дискусія з цього приводу і цей закон треба приймати як відповідальність президента у випадку порушення ним Конституції та скоєння злочину". 

Зауважимо, що ідея ухвалення закону про імпічмент не нова і точно не вражає оригінальністю.

Кандидати наголошують, що ухвалення потенційного закону дозволить запровадити "невідворотність відповідальності президента" і забезпечити "відповідальність президента у випадку порушення ним Конституції та скоєння злочину". Ця стара тема для нашого політичного дискурсу в рейтингу спекулятивності перебуває десь між скасуванням недоторканності та смертною карою за корупцію.

Що насправді?

Проблема нереалістичності процедури імпічменту спричинена не відсутністю нормативно-правового регулювання: воно є — глава 30 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України", де все розписано. І не відсутністю належного законодавчого забезпечення діяльності тимчасових слідчих комісій (бо це виключно один із етапів процедури імпічменту). Коріння проблеми в іншому: в самій конструкції процедури імпічменту, закріпленої статтею 111 Конституції.

Положення відповідної статті КУ передбачає таку процедуру ініціювання та проведення імпічменту:

1) щонайменше, 226 народних депутатів ініціюють процедуру усунення Президента України з поста в порядку імпічменту;

2) щонайменше, 226 народних депутатів голосують за створення спеціальної тимчасової слідчої комісії;

3) щонайменше, 300 народних депутатів ухвалюють рішення про звинувачення Президента України (за наявності висновків про вчинення Президентом державної зради або іншого злочину);

4) Конституційний Суд надає висновок щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент;

5) Верховний Суд надає висновок про те, що діяння, в яких звинувачується Президент України, містять ознаки державної зради або іншого злочину;

6) ВР голосами, щонайменше, 338 народних депутатів ухвалює рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Цю процедуру нереально реалізувати, зважаючи на її складність, багатоетапність, а також необхідність мати для остаточного рішення голоси 338 народних депутатів. 

І річ, як стає очевидно, не в тому, що в Україні немає закону про імпічмент. Просто пошукайте рішення парламенту, котрі ухвалювалися такою кількістю голосів. Ідеться про нечисленні випадки, і то були безспірні питання.

Українська конструкція процедури імпічменту об'єднала дві різні моделі імпічменту, які існують у світі паралельно одна одній. 

Перша передбачає застосування до президента процедури імпічменту за злочин, який він нібито вчинив, і усунення його з посади або після винесення обвинувального судового вироку, або після отримання необхідного висновку щодо наявності в його діях складу злочину, котрий передує судовому процесу. Друга процедура має виключно політичний характер і передбачає усунення президента від займаної посади без суду або пред'явлення офіційних звинувачень. Вона може застосовуватися або у випадку вчинення президентом неконституційних, але не кримінально караних діянь, або у випадку низької легітимності президента. Лише в цьому випадку вимагається велика кількість голосів у парламенті для ухвалення імпічменту президенту країни. Україні вдався карколомний гібрид слона і носорога, що полягає в симбіозі цих двох моделей у статті 111 Конституції України.

Як в інших?

Скористаймося даними звіту "Напівпрезиденціалізм та інклюзивне врядування в Україні: пропозиції для конституційної реформи".

Отже, президент може бути притягнений до відповідальності за обвинуваченням у скоєнні злочину кваліфікованою більшістю у дві третини парламенту (або нижньої палати у двопалатний системі) в Болгарії (ст. 103), Хорватії (ст. 105), Македонії (ст. 87), Мадагаскарі (ст. 131), Малі (ст. 95), Польщі (ст. 145), Португалії (ст. 130), Шрі-Ланці (ст. 38).

У Росії для імпічменту президента необхідна більшість у дві третини в обох палатах парламенту (ст. 93), а Верховний суд повинен винести вердикт про винуватість, і Конституційний Суд повинен підтвердити, що були застосовані правильні процедури усунення президенті від посади. У Сенегалі (ст. 101) потрібна більшість у три п'ятих в обох палатах. У Румунії (ст. 96) президент може бути притягнений до відповідальності більшістю у дві третини голосів на спільному засіданні обох палат. У Фінляндії парламент приймає рішення висунути звинувачення проти президента більшістю у три чверті голосів. У цьому випадку генеральний прокурор представляє обвинувачення проти президента у Високому суді імпічменту (ст. 113).

В деяких інших країнах немає необхідності у кваліфікованій більшості для імпічменту президенту. У Вірменії (ст. 57), Нігері (ст. 53) та Словенії (ст. 109) для імпічменту президенту та початку процедур трибуналу необхідна проста більшість. У Перу (ст.ст. 99 і 100) обвинувачення президента у вчиненні злочинів вноситься постійним комітетом парламенту і приймається простою більшістю голосів членів парламенту.

Що робити?

Загалом, світова практика різноманітна, і варіантів безліч. Процедура імпічменту має відповідати двом ключовим параметрам: 

— процедура імпічменту має бути реалістичною й не надто складною;

— процедура імпічменту має захищати президента від невмотивованого політичного тиску з боку парламенту.

Процес має містити не більше двох-трьох кроків і забезпечувати баланс між захистом президента від політично вмотивованого зняття з посади і можливістю проведення ефективної процедури імпічменту. Для цього необхідно змінювати статтю 111 Конституції. Жодне законодавче регулювання без конституційних змін не вплине на можливість проведення імпічменту в Україні.

Як варіант пропонується змінити конституційні положення та передбачити можливість реалізації процедури імпічменту: 

— у разі порушення президентом Конституції (при виконанні повноважень президента);

— у разі вчинення ним діянь, що мають ознаки державної зради або іншого умисного злочину. 

Конституційний Суд має надавати висновок щодо порушення президентом Конституції. А тимчасова слідча комісія — щодо наявності в діяннях президента ознак умисного злочину. Таким чином передбачаються дві альтернативні процедури імпічменту у разі порушення Конституції і вчинення злочину. Остаточне рішення щодо імпічменту мають ухвалити, щонайменше, 300 парламентаріїв.

Які перспективи?

Якщо політики зведуть розв'язання цього питання виключно на законодавчий рівень — жодних перспектив вирішення проблеми нема.

Якщо проблема вирішуватиметься на конституційному рівні — її бажано вирішувати в межах комплексної реформи всього державного механізму парламент—президент—уряд.

Якщо не буде запиту на системну конституційну реформу — перспективи невтішні.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Останній Перший Популярні Усього коментарів: 1
Випуск №22-23, 15 червня-21 червня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво