Кінець "бібікратії"?

В Ізраїлі розпочався суд над прем'єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньягу. Очікується, що він може тривати рік або й довше. Все залежатиме від того, як швидко свідки даватимуть свої показання. Прем'єру інкримінуються такі злочини як отримання хабарів, шахрайство і зловживання суспільною довірою. Ізраїльському прем'єр-міністрові загрожує до 10 років в'язниці, якщо його засудять за найсерйознішим із висунутих звинувачень - хабарництво, у тому числі нібито прийняття подарунків, таких як шампанське, сигари й прикраси.

Нетаньягу вважає, що все це будується на політичному підґрунті. На думку Бібі, поліція, прокуратура і юридичний радник уряду за сприяння ЗМІ "зшили" йому справи з метою дискредитації правого табору і відсторонення його від влади. Партнер Нетаньягу по коаліційному уряду, колишній політичний конкурент і лідер лівоцентристського альянсу "Кахоль Лаван" Бені Ганц, який раніше обіцяв не входити до уряду, доки прем'єра судитимуть за корупцію, заявив: Нетаньягу невинний, поки його не визнають винним, - і запевнив, що повністю вірить у судову систему Ізраїлю.

Наразі ця справа є безпрецедентним зіткненням між першою особою ізраїльського політичного істеблішменту та судово-правовою системою Ізраїлю. Вона загрожує ще більшим політичним розколом ізраїльського суспільства, яке й так дуже потерпає від того, що впродовж року вибори до Кнесету відбувалися тричі.

Біньямін Нетаньягу блефує, стверджуючи, що "нічого не буде, бо нічого не було й немає". Він чудово розуміє: шанси на виправдувальний вирок у всіх трьох справах невеликі. Раніше експерти вважали, що прем'єр мав би піти на досудову угоду: він залишає політику, а заведені проти нього справи припиняють. І хоча невідомо, чи підтримали б таку пропозицію прокуратура й суд, але команда Нетаньягу можливість компромісного рішення взагалі проігнорувала.

Не виключено, що згодом прем'єр дуже шкодуватиме за цим втраченим для себе гіпотетичним шансом. Проте Нетаньягу - політичний гросмейстер, і навіть починаючи програвати судовим інстанціям, він завжди шукатиме вихід із глухого кута.

Так і цього разу: приречений на неминучу поразку в суді, Нетаньягу докладатиме всіх можливих зусиль, щоб отримати перемогу на громадському полі і зробити волевиявлення народу аргументом захисту в судовому процесі. Для цього доведеться провести чергові дострокові вибори до Кнесету не пізніше як за півтора року. А після перемоги на виборах, апелюючи до свого електорату, Нетаньягу знову й знову повторюватиме: "Я отримав безпрецедентну підтримку ізраїльтян. Суд намагається опротестувати вердикт виборців. Вони засудять мене - отже, засудять вас".

Намагаючись перевести судовий процес у процес політичний, прем'єр таким чином делегує частину повноважень виборцям, а там за популярністю йому немає рівних.

Нетаньягу, граючись із законом, пропонує суспільству погодитися на "бібікратію" замість демократії. З нею перманентна політична криза може тривати ще довгі роки. А вправно користуючись стратегією поділу ізраїльського політикуму, Бібі зможе весь час виводити себе з-під удару своїх опонентів, застосовуючи набутий за 11 років перебування при владі досвід політичної еквілібристики. І хоча Ізраїль і надалі продовжує залишатися єдиною демократичною державою на Близькому Сході, та пролонгація правління Нетаньягу демократичним шляхом починає викликати в ізраїльтян занепокоєння з приводу того, куди рухається країна.

Ізраїльський політичний безлад цілком може спровокувати безлад економічний, якщо "нетаньягіада" не матиме свого часового обмеження. Управлінський безлад є наслідком не надмірної демократії, а, швидше, використання демократії для досягнення недемократичних цілей. Якщо під час трьох останніх виборчих кампаній в Ізраїлі так і не досягнуто національного консенсусу, то варто замислитися, чи може отримувати мандат довіри той, хто постійно використовує народну довіру для досягнення особистої політичної мети.

Тим часом дуже важливим питанням є, як вплине суд над Нетаньягу на внутрішню ситуацію в Ізраїлі. Зараз Бені Ганц отримав посаду "заступника прем'єр-міністра", право вето на більшість основних рішень, контроль над половиною урядових міністерств і угоду, згідно з якою вони з Нетаньягу обійматимуть посаду прем'єра по черзі. Черга Ганца обійняти посаду прем'єр-міністра запланована на 17 листопада 2021 року.

Та право вето, яке Ганц і Нетаньягу отримали один щодо одного, може зробити цю домовленість неефективною. А твердження Бені Ганца, що цей коаліційний уряд працюватиме, виявиться нереалістичним. Уряд чисельно розрісся, збільшилася кількість міністрів, організовано нові міністерства. Проте дія угоди Ганца з Нетаньягу можлива доти, доки останній перебуватиме на посаді прем'єр-міністра.

Якщо ж, наприклад, прем'єр під час судового процесу буде виправданий, то він може скасувати угоду про розподіл влади з Ганцом і взагалі відмовитися від ротації посади прем'єр-міністра: наївний той, хто думає, що Бібі буде готовий передати владу після закінчення півторарічного терміну свого прем'єрства. Адже в його плани зовсім не входить ділитися своєю владою з кимось іншим.

Біньямін Нетаньягу для цілого покоління був лідером, котрий свого часу дуже багато зробив для країни. Але він не може очолювати уряд довічно. Він перетворюється на "політичне гальмо", яке починає блокувати майбутнє Ізраїлю. І своїм затятим прагненням раз у раз залишатися на посаді прем'єра він не лише гасить позитивну пам'ять про свою роль в ізраїльській політиці, а й перекриває партії "Лікуд" можливість позбутися негативного шлейфу від реалізації Нетаньягу своїх політичних забаганок.

Усі статті Віктора Каспрука читайте тут.