Мирні зібрання: від заборони до діалогу

Ухвалені процесуальні кодекси, які наберуть чинності 15 грудня, містять низку прогресивних норм.

Серед них - фундаментальні зміни щодо порядку обмеження свободи мирних зібрань, які захищають як інтереси окремих організаторів і учасників зібрань, так і інтереси держави й народу.

Свобода зібрань - це конституційна заміна права на повстання. Для українців це не порожні слова, - народ скористався правом на повстання після того, як був свавільно позбавлений права на мирні зібрання у 2013–2014 роках.

Історія змін

Конституція України встановлює, що мирні зібрання можуть бути обмежені лише судом відповідно до закону. Таким законом є Кодекс адміністративного судочинства (або простіше - КАС).

В Україні спеціальна процедура обмеження свободи мирних зібрань започаткована у 2005 р. і за 12 років не змінилася. До 2005 року суди розглядали такі справи за правилами цивільного процесу, який не передбачав особливих норм.

Масові заборони, в тому числі під час Революції Гідності, показали вади закону. Навіть без урахування кричущих випадків, процедура потребувала змін.

Проект змін напрацьований на базі Вищого адміністративного суду України з ініціативи ГО "Правозахисна Ініціатива" і підтриманий Пленумом суду. В робочій групі ми зробили все для того, аби було якомога менше обмежувальних положень і щоб суб'єкти владних повноважень, звернувшись із позовом про обмеження, мусили докласти певних зусиль, а в окремих випадках - взагалі не могли звертатися до суду.

Більшість напрацьованих норм була інкорпорована в президентський проект процесуальних кодексів. Новели виписано з особливою детальністю.

Суть змін

Позивачі (органи державної влади та органи місцевого самоврядування) відтепер зобов'язані оприлюднювати позовну заяву на своєму офіційному веб-сайті. За цими суспільно-значущими процесами матиме можливість спостерігати громадськість, яка знатиме аргументи позивача з тексту його позову. Це дозволяє владі озвучити свою позицію назагал. Крім того, позивач електронною поштою має повідомити організаторів зібрання про позов, що забезпечить змагальність сторін.

До перемоги Революції Гідності про причини позову та його існування відповідач дізнавався часто вже в суді. Частина судових процесів відбувалася за відсутності відповідача, і організатори зібрання дізнавалися про позов та заборону постфактум.

Влада може вимагати обмеження зібрання лише в окремих випадках і не пізніше, ніж за 24 години до його початку. Розглянути справу суд має упродовж двох днів або негайно, якщо позов подано за менш ніж два дні до початку зібрання. Короткий термін розгляду дисциплінуватиме суддів і унеможливить практику розгляду справ у ніч перед проведенням зібрання.

Рішення суду проголошуватимуться в повному обсязі, а не як раніше - в обсязі вступної та резолютивної частини. Судді одразу детально виписуватимуть мотивувальну частину, і суспільство знатиме всі нюанси.

Апеляційну скаргу на судове рішення може бути подано протягом 24 годин з наступного після його проголошення дня. При цьому суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу також упродовж двох календарних днів після закінчення строку апеляційного оскарження.

Ефективне апеляційне оскарження передбачає, що обмеження зібрань здійснюватиметься після розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій. Раніше апеляційна скарга не могла відновити права апелянта, оскільки рішення у ній приймалося після закінчення мирного зібрання. Неефективність апеляції в попередній редакції КАС нині є предметом конституційного провадження за поданням Уповноваженого з прав людини.

Усі сторони у справах цієї категорії відтепер звільнені від сплати судового збору в усіх судових інстанціях.

Непоодинокими були випадки, коли представник позивача в суді озвучував позицію і залишав судову залу або засідання відбувалося взагалі без нього. Суддя у даній категорії справ має бути саме арбітром між позивачем та відповідачем. Суддя не повинен сам шукати підстави для обмеження.

Позивач зобов'язаний обґрунтувати необхідність обмеження зібрань у демократичному суспільстві та пропорційність запропонованого в позові способу обмеження. Вимога заборонити зібрання має відповідати рівню загрози, оскільки не всі загрози можна вирішити лише забороною, бо є й альтернативні шляхи вирішення. Передбачено необхідність такого обґрунтування і з боку суду в разі встановлення обмеження. Таким чином, текст рішення набуває вмотивованості, і це певною мірою захищає суд, який виніс рішення, від звинувачень в заангажованості.

Якщо для досягнення цілей такого обмеження достатньо застосувати менш обтяжливий для відповідача спосіб обмеження, ніж запропонував позивач, суд зобов'язаний його застосувати. Якщо, наприклад, для вирішення проблеми із загрозою є можливість використати, замість заборони, альтернативне рішення, скажімо перенесення часу проведення мирного зібрання або перенесення його на інший день, і якщо відповідач не заперечує проти такого варіанту, суд має прийняти відповідне рішення.

Ці новели є істотним кроком нашого адміністративного законодавства від системи радянської "законності" з примусом та заборонами до верховенства права з діалогом між владою та суспільством, з пошуком альтернативних рішень, які можуть задовольнити всіх.

Що далі

Оскільки нові правила прописані дуже ретельно, більше немає необхідності розробляти спеціальний закон про мирні зібрання. Що стосується матеріального права регулювання цих відносин, то є стаття 39 Конституції України, стаття 11 Конвенції про захист прав та основоположних свобод і широка практика Європейського суду з прав людини.

Варто доповнити КАС нормою, яка передбачатиме, що позовну заяву зобов'язаний підписати керівник відповідного органу або особа - його заступник. Це покладе пряму політичну відповідальність на керівників, які зазвичай прикриваються дрібними виконавцями.

Варто закріпити принцип вільного вираження поглядів у межах видимості та чутності адресатів, щоб організаторам не пропонували проводити зібрання на околиці.

Для унеможливлення заборон, які стосуватимуться невизначеного кола осіб, варто зазначити, що судове рішення може стосуватися виключно зібрань, про які повідомили їхні організатори.

Насамкінець, для максимальної прозорості судам варто публікувати рішення у справах зазначеної категорії на своїх офіційних веб-сайтах.

До 2014 р. в Україні заборонялося 200–500 зібрань щорічно. Після перемоги Революції Гідності цифри зменшились у десятки разів. Зміни в КАС захистять нас у майбутньому, коли хтось спробує відновити політику обмежень вуличних протестів.

Нові норми не тільки гарантують високий судовий рівень захисту свободи зібрань, а й дозволяють державі у виняткових випадках, коли неможливо досягнути законних цілей обмеження в інший спосіб, запобігти негативним наслідкам таких зібрань. Тобто досягнуто балансу, потрібного в умовах загроз гібридної війни.