Земельний дерибан під прикриттям децентралізації - Внутрішня політика - dt.ua

Земельний дерибан під прикриттям децентралізації

6 серпня, 2016, 00:01 Роздрукувати Випуск №27, 6 серпня-12 серпня

У нашій країні багато назрілих реформ політики використовують у своїх електоральних і, скажемо прямо, фінансових інтересах. Не стала винятком і давно вже необхідна реформа місцевого самоврядування й територіальної організації влади в Україні, яка просувається під мемом "децентралізація" і супроводжується безліччю спекуляцій.

У нашій країні багато назрілих реформ політики використовують у своїх електоральних і, скажемо прямо, фінансових інтересах. 

Не стала винятком і давно вже необхідна реформа місцевого самоврядування й територіальної організації влади в Україні, яка просувається під мемом "децентралізація" і супроводжується безліччю спекуляцій.

Найгучніша з них — відмова кількох фракцій (тоді ще єдиної парламентської коаліції) від внесення змін до Конституції України. Мало кому відома, але не менш спекулятивна "операція" із задоволення власних політекономічних апетитів розгортається нині у Верховній Раді шляхом проштовхування проекту закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування з управління земельними ресурсами та посилення державного контролю за використанням і охороною земель" (реєстраційний №4355 від 31.03.2016). Для підстраховки внесено навіть альтернативний законопроект (з цифрочкою -1), який, однак, повторює всі ключові положення основного, тому слід прояснити, "де ж зарито собаку"…

Благі лицемірні наміри

У Пояснювальній записці до законопроекту красиво сказано про нові об'єднані територіальні громади (ОТГ), які набувають нових рис і отримують додаткові ресурси для реалізації місцевого самоврядування, та от лихо — вони цілком усунуті від розпоряджання землями державної власності за межами населених пунктів і позбавлені найменшого впливу на рішення щодо передачі їх у власність або користування.

Справді, згідно із Земельним кодексом України (ЗКУ) місцеві ради розпоряджаються тільки землями комунальної власності, які належать місцевій територіальній громаді в межах міста, селища або села (кількох сіл, що мають спільну сільраду). Це цілком логічно, однак у процесі об'єднання кількох громад та утворення нової ОТГ виникає нове адміністративно-територіальне утворення, що покриває за площею половину, а то й цілий адміністративний район.

Закономірно постає питання про передачу повноважень розпоряджатися землями новоствореної ОТГ від районних і обласних державних адміністрацій раді об'єднаної громади. У Пояснювальній записці автори так прямо й ставлять своєю метою "передачу об'єднаним територіальним громадам у комунальну власність земель державної власності, що розташовані за межами населених пунктів, крім тих, де розташовані об'єкти державної власності".

Де ж та стаття законопроекту, в якій записано епохальне рішення Верховної Ради на кшталт "Землю — селянам! Владу — радам!" або в сучасних термінах: "з моменту ухвалення цього закону всі землі державної власності на територіях об'єднаних громад переходять у комунальну власність цих громад"?

На жаль, і ми не знайшли, і ви цієї норми не знайдете… Натомість збереглася стара підкоригована стаття 117, де передача держземель у власність ОТГ (і взагалі будь-яким громадам) відбувається за рішенням… обласних і районних державних адміністрацій. А якщо вони не захочуть? То ніхто землі й не отримає! Отак "виконуються" декларації…

Де захований кролик?

Навіщо, питається, було писати величезний документ, вносити зміни до цілої низки законів, якщо нічого істотного об'єднаним громадам цей законопроект не дає? А ось навіщо.

У будь-якому фокусі є момент, де ілюзіоніст відволікає увагу публіки, а після цього дістає кролика з капелюха, де секунду тому його не було. У фокусі №4355 відволікаючий маневр — обіцянка ОТГ вирішити їхні земельні питання, а сам фокус у тому, щоб прикупити сільський електорат (а заодно й земельки задешево), давши сільрадам карт-бланш, вибачте на слові, дерибанити землі не тільки всередині, а й навколо своїх сіл. Ось як це оформлено.

До статті 12 ЗКУ "Повноваження сільських, селищних і міських рад у сфері земельних відносин" вносяться два безневинні, як на перший погляд, речення. Перше. Пунктом а-1 до повноважень рад додається можливість "розпоряджатися землями державної власності в межах, що визначені цим Кодексом". Здавалося б, усе в дусі процесу децентралізації — на місцях видніше, як краще розпорядитися землею держави, кому дати в користування, а кому в оренду, адже розпоряджатися не означає змінити власника, ніхто народну землю за гроші не продаватиме!

Але тут натикаємося на друге "безневинне" речення — пункт б-1: "передача земельних ділянок державної власності у власність громадян і юридичних осіб відповідно до цього Кодексу"!

Приїхали, називається…

Тепер будь-яка сільрада, а не тільки рада ОТГ, може розпоряджатися державною землею як своєю власною! Ось на що давно точили зуби не тільки сільські голови, а й політичні гречкосії, могутні агромагнати і просто земельні спекулянти. З ухваленням цих поправок для них відкривається доступ до землі, яка зберігалася в інтересах усього народу. Звісно, і дотепер цю земельку потихеньку цупили рай- та обладміністрації, але вони хоч якось контролювалися з центру, однак тепер, за відсутності прокурорського нагляду, без "інституту префектів" (зміни до Конституції України заблоковано) забезпечити контроль за "діяльністю" тисяч сільських, селищних і міських рад взагалі буде неможливо.

До речі, про контроль

У самій назві законопроекту автори декларують "посилення державного контролю за використанням і охороною земель". Як же вони пропонують його посилити?

У дуже "оригінальний" спосіб: "здійснення державного контролю за використанням і охороною земель у межах і порядку, що встановлені законом" пропонується покласти на… "виконавчі органи сільських, селищних і міських рад у сфері земельних відносин". Мило, правда ж? 

У Жванецького радянського періоду було — "що охороняєш, те й маєш", у сенсі — крадеш. Тут — навпаки, сільрада буде дерибанити, а "охороняти" — підпорядкований їй орган!

У сфері контролю за використанням землі записано й таке: обов'язкове ухвалення Київською і Севастопольською міськими радами "рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок". Уявляєте, хтось хапоне ділянку в Конча-Заспі або київських лісах, а жодна контролююча інстанція його звідти спровадити не зможе без… рішення Київради! І чомусь такими повноваженнями не "нагородили" інші місцеві ради. А якщо хапоне впливовий депутат Київради або ціла купа депутатів — прощавай ліс?

У законопроекті ще багато подібних милих дурниць, але їх не можна навіть порівнювати з тим, які "повноваження з дерибану" можуть отримати всі місцеві ради країни. Ми вже не говоримо про те, що законопроект вихолощує саму ідею і стимул децентралізації — надання об'єднаним громадам максимальних можливостей для свого розвитку.

Про неможливість серйозного аналізу

У сухому залишку ми отримуємо законопроект, де народ і його повноважні представники в особі органів державної влади повністю усуваються від можливості мати, користуватися і розпоряджатися своєю землею в інтересах усього народу, а не окремого села чи міста. Те, що є благом для країни загалом, обертається лихом, якщо крім об'єднаних громад загальним багатством розпоряджатиметься кожен сільський голова…

Однак навіть при передачі державних земель ОТГ мають бути накладені суворі обмеження на зміну цільового призначення, а землі загальнодержавного значення — атомної енергетики і космічної системи, транспорту, оборони, природно-заповідного фонду, історико-культурного тощо — взагалі не можна віддавати в розпорядження навіть об'єднаних громад.

Визнаємо, тут представлено поверховий аналіз цього законопроекту, бо для документа, в якому порушено фундаментальні принципи римського права, а саме відсторонення власника — народу і держави — від своєї власності, серйозний аналіз просто неможливий.

Оптимістична нота

При "совку" була популярна п'єса вірнопідданого драматурга О.Корнійчука "У степах України". У ній народ глузував з потішного голови колгоспу на прізвище Галушка, який не хотів будувати комунізм в усьому світі, а намагався створити "квітуче життя" (його колгосп так і називався!) у своєму рідному селі.

Тепер розуміємо, що даремно сміялися, бо без самодостатніх, читай — заможних громад, які не залежні від бюджетних подачок зверху і які самі визначають свою долю й напрямки розвитку, ми не побудуємо вільної і демократичної країни.

P.S. Аналіз цього законопроекту буде неповним, якщо залишаться за лаштунками автори такого чудового витвору. Під Пояснювальною запискою і Порівняльною таблицею подано прізвища народних депутатів: Кутовий Т.В. (нині — міністр аграрної політики і продовольства України), Кулініч О.І., Лунченко В.В., Федорук М.Т., Бакуменко О.Б., Вітко А.Л., Кучер М.І., Амельченко В.В., Купрієнко О.В., Гуляєв В.О., Кіссе А.І.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво