Карколомні гірки польських виборів

Коронавірус продовжує з карколомною швидкістю змінювати політичні розклади у цілому світі.

Дональд Трамп, котрий ще кілька місяців тому вважався фаворитом президентських виборів у США, зараз мусить виправдовуватися та шукати винних у повному провалі боротьби з пандемією в своїй країні. Військовий парад у Москві 9 травня, куди збирався їхати Емманюель Макрон, уже офіційно перенесено, хоча ще пару тижнів тому Владімір Путін запевняв, що про це не може бути й мови, і запрошував на Красную площадь ветеранів.

Не менш дивним чином ситуація розвивається в Польщі, де 10 травня мав би відбутися перший тур президентських виборів і вже навіть почалася передвиборна кампанія.

Ще на початку квітня здавалося, що пандемія виборам у Польщі - не завада. "Право і справедливість" прийняла закон про голосування поштою і планувала в такий спосіб провести вибори 10 травня. Опозиція різко виступала проти. Дійшло навіть до того, що кандидат від "Громадянської платформи" Малґожата Кідава-Блонська закликала бойкотувати вибори поштою. Однак не лише опозиції такий варіант не сподобався. Проти виступив також багаторічний партнер ПіС по коаліції, лідер партії "Порозуміння" Ярослав Ґовін, який несподівано висунувся на перші ролі в польській політиці.

Представники його партії йшли разом із ПіС на вибори ще 2015 року (тоді партія Ґовіна називалася "Польща Разом"). У минулому скликанні Сейму серед депутатів від "Права і справедливості" було десять представників партії Ґовіна, в нинішньому - 18. Сам Ґовін із 2015 року обіймав пости міністра науки і вищої освіти та віцепрем'єра. Але якщо опозиція виступала за впровадження надзвичайного стану і проведення виборів восени або в найближчий можливий термін, то ідея Ярослава Ґовіна була дещо іншою.

Першою його пропозицією було впровадження голосування поштою, але проведення його не 10 травня, а мінімум через три місяці. Тобто вибори мали б відбутися в серпні чи восени. На цю пропозицію погодилася Польська селянська партія, і була висока ймовірність згоди решти опозиції. Але не погодилися партнери по коаліції з ПіС. Це змусило Ґовіна 6 квітня подати у відставку з обох постів.

Наступна пропозиція була більш радикальною: скасувати травневі вибори і внести зміни до конституції - замість п'ятирічної каденції президента мали б обирати на сім років, але без права балотуватися на другий термін. І впровадити ці зміни Ґовін пропонував уже щодо діючого президента Анджея Дуди. Таким чином, найближчі президентські вибори в Польщі мали б відбутися лише 2022 року, але ПіС мала б виставити на них нового кандидата.

15 квітня законопроєкт було зареєстровано у Сеймі, і найближчим часом має відбутися його розгляд у першому читанні. Що показово, під законопроєктом стоять підписи не лише Ґовіна і депутатів від "Порозуміння", а й депутатів від "Права і справедливості", в тому числі й Ярослава Качинського. Таким чином, Ґовін і ПіС дійшли компромісу, й коаліцію вдалося зберегти. До речі, пости Ґовіна отримали його однопартійці з "Порозуміння": віцепрем'єром стала Ядвіґа Емілевіч, а новим міністром науки і вищої освіти - Войцех Мурдзек.

Однак друга пропозиція Ґовіна зіткнулася з новою проблемою: навряд чи ці зміни вдасться прийняти в Сеймі. Річ у тому, що в Польщі, як і в Україні, щоб прийняти зміни до конституції, недостатньо звичайної більшості. Потрібно, щоб за зміни проголосували 2/3 депутатів. У польському Сеймі це мало б бути 307 голосів. У ПіС їх 235. Таким чином, правлячій партії, щоб прийняти ці зміни, знадобиться підтримка "Громадянської коаліції" (134 голоси) або лівих (49) і Польської селянської партії (30) разом. Сьогодні, якщо судити з коментарів опозиціонерів, такий варіант виглядає неможливим.

Депутат Сейму від "Громадянської коаліції" Даріуш Йонський вважає, що сама зміна конституції, якою її запропонували, є незаконною. "Вибори за два роки? Чому не три, чотири? І чому взагалі ми маємо ламати конституцію? Те, що пропонує колишній віцепрем'єр Ґовін, - вибори мають не відбутися 10 травня на підставі змін до конституції, котрі впроваджуються з червня. Отож сама зміна була б незаконною", - пояснює він.

Подібної думки дотримується його колега і однопартієць Мирослав Сухонь: "Кожен має право подати проєкт змін до конституції, натомість, на нашу думку, вибори мають бути перенесені згідно з існуючими в конституції механізмами. Не треба змінювати конституцію для потреб однієї партії". Більш різко про ідею Ґовіна написав у своєму твіттері лідер польських лівих сил Роберт Бєдронь: "Ґовін запропонував абсурдну ідею фальшування конституції. Це або торг із Ярославом Качинським, або реалізація їх спільної стратегії… Займіться нарешті тим, що важливо! Допомогою полькам і полякам!".

Зрештою, й самі депутати ПіС визнають, що провести ці зміни конституції фактично нереально. В чому ж полягає політична доцільність появи цього законопроєкту? Тут є кілька варіантів.

По-перше, це дійсно може бути політична гра Ґовіна та Качинського проти опозиції. Так, Ґовін, як і кілька депутатів від "Порозуміння" (проте не всі), не голосував 6 квітня за проведення виборів поштою і того ж дня подав у відставку. Проте вже наступного дня після прийняття відставки Ґовіна (8 квітня) його наступницею на посаді віцепрем'єра було обрано Ядвіґу Емілевіч, а 16 квітня Войцех Мурдзек став міністром науки і вищої освіти. Альтернативні варіанти, зокрема від ПіС, не розглядалися.

Та найдивніше інше: проєкт змін до конституції, що надійшов до Сейму 15 квітня, датований 6 квітня, тобто днем, коли в нижній палаті парламенту розглядалося питання щодо голосування поштою і почався мініконфлікт Ґовіна з ПіС. Якщо припустити, що цей конфлікт був від початку до кінця зрежисований, його сенс може полягати лише в одному - наданні формальної альтернативи голосуванню поштою 10 травня, проти якого виступає опозиція. Очевидно, змін до конституції не приймуть, і тоді ПіС спокійно зможе провести вибори поштою 10 травня, а на всі закиди з боку опозиції чи ЄС буде готова відповідь: це ж опозиція не захотіла переносити вибори на два роки.

По-друге, в цій ситуації може виграти і сам Ярослав Ґовін, принаймні набрати більшої політичної ваги. Те, що зараз відбувається, фактично є демонстрацією сили Ґовіна. "Право і справедливість" і польське суспільство бачать зараз у ньому не беззастережного союзника ПіС, що за посаду міністра науки і вищої освіти приймає всі примхи правлячої партії, але лідера партії "Порозуміння", який може залишити свого партнера по коаліції без більшості в Сеймі та який уже змусив Качинського змінити свій перший план щодо виборів.

Зрештою, чи можливе порозуміння влади з опозицією і альтернативний варіант перенесення виборів, який влаштував би всіх? Політична ситуація начебто змушує ПіС до пошуку такого варіанта, але, спостерігаючи за цією партію уже кілька років, можу дійти висновку, що Качинський далеко не завжди керується звичайною політичною логікою. Чого вартує лише славнозвісна судова реформа. Та треба чітко розуміти, що якщо влада вирішить усе ж проводити вибори 10 травня, вірогідно, більша частина опозиції їх бойкотуватиме. А це означатиме, що наступна каденція Анджея Дуди фактично буде нелегітимною в очах величезної частини власного суспільства і міжнародної спільноти.

Чи готова піти на це ПіС? Від польської урядової партії можна очікувати всього, та все ж здається, що ризики занадто великі. А це підштовхує її шукати альтернативу.