Між двох вогнів: Європа у вирі американсько-іранської конфронтації - Міжнародна політика - dt.ua

Між двох вогнів: Європа у вирі американсько-іранської конфронтації

8 червня, 17:41 Роздрукувати Випуск №21, 8 червня-14 червня

Сполучені Штати Америки продовжують нагнітати обстановку навколо Ірану. 

Вашингтон застосовує різни засоби тиску на Тегеран, прагнучи знизити вплив останнього на близькосхідний простір і нівелювати загрозу з його боку союзникам США.

Відмова від виконання ядерної угоди 2015 року та поновлення антиіранських санкцій стали ключовими характеристиками американської політики. Серйозність намірів Білого дому покликана продемонструвати різка риторика стосовно противників такого підходу, навіть якщо вони є давніми партнерами Сполучених Штатів.

Провідні європейські країни, які також підписували Всеосяжний план дій щодо ядерної програми Ірану, не підтримують політики адміністрації Трампа. Протягом останнього року вони послідовно висловлювалися на користь продовження дії досягнутих домовленостей. На їхню думку, останні реально допомагали обмежити Тегерану доступ до ядерного арсеналу, і водночас активізація іранської політики на Близькому Сході прямо не зачіпала інтересів Парижа, Берліна і Лондона. У результаті, з одного боку, європейські політики намагалися виступити посередниками-миротворцями і налагодити в дипломатичній площині діалог між Вашингтоном і Тегераном. З іншого — вони мали переконати Іран залишатися в рамках, встановлених угодою. Задля цього в умовах чітко проголошеного курсу Білого дому на повернення антиіранських санкцій європейці повинні були продемонструвати іранській владі, що виконувати затверджений план і надалі все ще відповідає її інтересам, які Європа може захистити. Саме з цією метою вони почали розглядати альтернативні можливості для продовження торгівлі з Іраном в обхід американських обмежень, для чого ще в січні цього року було створено компанію спеціального призначення — INSTEX (Інструмент підтримки торговельних обмінів). Вона мала забезпечити недоларові торговельні відносини між Європою і Тегераном на основі своєрідного бартеру — тобто вивести їх у ту площину, де американські санкції не мають впливу. Штаб-квартира компанії, в організації якої взяли участь Франція, Велика Британія і Німеччина, розташована в Парижі. Її очолив німецький банкір Пер Фішер, колишній директор фінансової компанії "Коммерцбанк". На сьогодні функціонал INSTEX обмежений виключно гуманітарною сферою — але політики наголошували, що в майбутньому він може бути розширений, перетворюючись на реальний канал підтримки торговельних зв'язків з Іраном.

Практичне значення цього кроку викликає багато запитань. Перспективи функціонування проекту INSTEX залишаються неоднозначними. Анонсуючи його створення, міністр закордонних справ Німеччини Гайко Маас підкреслив, що таким чином європейські країни подають чіткий сигнал: вони не лише на словах підтримують ядерну угоду з Іраном, а й розробляють варіанти для підтримки бізнес-зв'язків із цією державою. Це ставало передумовою для виконання зобов'язань, узятих на себе європейцями в рамках Всеосяжного плану дій. Верховна представниця Європейського Союзу в закордонних справах та політиці безпеки Федеріка Могеріні також привітала створення INSTEX. Вона заявила, що цей інструмент забезпечить економічних а́кторів потрібним каналом для здійснення законної торгівлі з Іраном. Утім, не всі експерти поділяють оптимістичні заяви політиків. На думку колишнього виконавчого секретаря Європейської служби зовнішніх справ П'єра Вімонта, функціонування INSTEX не має під собою реального економічного підґрунтя. Він вважає його виключно політичним інструментом, покликаним продемонструвати Тегерану позицію Європи на підтримку ядерної угоди. На практиці ж компанія не зможе забезпечити повноцінних торговельних відносин з Іраном в обхід американських санкцій.

В інформаційній площині бравурні реляції з цього приводу були спрямовані саме в іранський бік. У переговорах з адміністрацією Трампа європейські політики, навпаки, намагалися занизити значення цієї ініціативи та реальність її реалізації. Втім, Сполучені Штати Америки не купилися на це. Вони не залишили поза увагою спроби європейців знайти альтернативні шляхи налагодження торговельних відносин з Тегераном. Державний департамент США слідкував за європейськими маневрами навколо INSTEX від самого початку. Ще взимку він дав зрозуміти, що порушення санкцій не залишиться безкарним — усі залучені компанії втратять можливість вести бізнес зі Сполученими Штатами та доступ до американської фінансової системи. Минулого місяця, в умовах нового загострення іранського питання, американці повернулися до цієї теми. Відчуваючи, що Європа серйозно ставиться до перспективи обійти санкції, Вашингтон вдався до нових попереджувальних кроків.

7 травня заступниця міністра фінансів США з питань фінансової розвідки та протидії тероризму Сігал Манделкер надіслала листа президентові INSTEX. Вона повідомила панові Фішеру, що будь-які спроби обійти американські санкції з допомогою цієї компанії призведуть до адекватної відповіді з боку Вашингтона. Вона попередила, що інституції, залучені в подібні оборудки, самі стануть об'єктом санкцій. У такому разі підтримувати на плаву цей механізм буде надзвичайно важко. Джерело з числа американських посадовців, які брали участь у дебатах щодо підготовки цього листа, повідомило агентству "Блумберг", що цим Сполучені Штати подають Європі чіткий сигнал: Вашингтон готовий покарати будь-кого, хто співпрацюватиме з INSTEX, — як приватні компанії, так і державні установи, а також конкретних осіб.

Державний секретар США Майк Помпео теж неодноразово заявляв про небажаність та безперспективність функціонування INSTEX. На початку травня ця інформація була озвучена в Лондоні. Наприкінці місяця посадовець повторив її своєму німецькому колезі під час візиту до Берліна. Помпео наголошував, що задекларована мета компанії щодо забезпечення постачання Ірану товарів першої необхідності не має сенсу — адже американські санкції не блокують трансферу гуманітарної та медичної продукції. Натомість у разі, якщо оборудка виходитиме за означені межі, Вашингтон не надаватиме значення тому, хто в неї залучений. Він оцінюватиме ситуацію і за необхідності запровадить санкції проти будь-якого гравця, який бере участь у таких транзакціях.

Готовність Білого дому піти на рішучі кроки в разі, якщо європейці масово порушать санкційний режим у відносинах з Іраном, викликає певні сумніви. Звичайно, Трамп привніс в американську зовнішньополітичну стратегію власний специфічний бізнес-підхід. Він вимагає підтримувати імідж потужного й рішучого гравця, який проводить червоні лінії і не відступає від них. Втім, коли йдеться про такі чутливі речі як економіка та глобальні торговельні відносини, Вашингтон має розуміти безперспективність реалізації певних кроків — адже негативний ефект від них не виправдає отриману вигоду. До того ж з досвіду останніх років відомо, що підхід Сполучених Штатів до санкційної політики достатньо вибірковий. Справді, Іран зараз відчуває на собі повномасштабний тиск з боку Вашингтона, який за короткий час завдав значної шкоди національній економіці. Втім, у цьому разі йдеться про потужного, але все ж таки регіонального а́ктора, який до того ж протягом десятиліть мав репутацію одного з центрів антиамериканської "Осі Зла". Стосовно деяких інших держав ситуація не така однозначна. Наприклад, санкції проти Російської Федерації, запроваджені у відповідь на реальну агресію проти України, значно м'якіші.

З іншого боку, різка позиція США стосовно торгівлі з Іраном навряд чи залишиться без уваги. Сумнівно, що європейські компанії, які мають бізнес-інтереси в Сполучених Штатах, будуть готові піти на ризик. Для провідних а́кторів ринку економічні відносини з американськими партнерами набагато важливіші, ніж іранський напрямок. Навіть якщо Вашингтон блефує і не збирається в повному обсязі виконувати свої погрози, залишається іміджеве питання. Мало хто захоче ризикувати своєю репутацією, отримавши тавро недружньої до США компанії.

Ослаблює європейську позицію й відсутність єдності в лавах ЄС. Не секрет, що частина країн-членів Євросоюзу (переважно представники Центральної та Східної Європи) орієнтується на розвиток стратегічного партнерства з Вашингтоном. Для них воно є гарантією забезпечення державного суверенітету та територіальної цілісності в умовах активізації російської агресивної політики. Подякою за такий геополітичний захист стає підтримка американської позиції щодо глобальних питань міжнародних відносин та безпеки. Тож представникам старої Європи не слід розраховувати на ресурси ЄС для посилення своєї позиції в потенційному протистоянні зі Сполученими Штатами. Навіть у вузькому колі учасників ядерних переговорів з боку Європи Трамп може розраховувати на розкол. Не випадково американці "обробляють" британських дипломатів, апелюючи до довгої історії союзницьких відносин між Вашингтоном і Лондоном.

Нині незрозуміло, як саме Європа може втрутитися в американсько-іранську конфронтацію і допомогти врятувати ядерну угоду. Складається враження, що європейці в цій багатосторонній грі опиняються в ролі аутсайдерів. Декларуючи вірність домовленостям 2015 року та визнаючи, що Іран до останнього часу їх виконував, вони водночас не можуть вплинути на позицію Білого дому. Паралельно видається сумнівною їхня здатність — та й бажання — вступати в повномасштабний дипломатичний конфлікт з Вашингтоном. Уже зрозуміло, що адміністрація Трампа в цій грі на підвищення ставок в умовах штучно ініційованої ескалації має більш виграшні позиції, ніж європейці, які намагаються обстояти компромісні рішення. М'якість такого підходу підриває авторитет Європи в глобальних справах і наочно демонструє, що вона все ще не може виступати гравцем першої лінії при врегулюванні міжнародних питань.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво