Данило Пилипчук: про що змогли і не змогли домовитися лідери країн НАТО в Лондоні - Міжнародна політика - dt.ua

Омолодження НАТО

6 грудня, 2019, 18:45 Роздрукувати Випуск №47, 7 грудня-13 грудня

Про що (не)вдалося домовитися в Лондоні.

Лідери країн — членів НАТО відзначили 70-річчя Північноатлантичного альянсу в Лондоні — місті, де 1949 року було відкрито першу штаб-квартиру організації. 

Символізм вибору британської столиці, однак, полягав не тільки в цьому: Велика Британія персоніфікує собою трансатлантичний зв'язок, міцність якого з приходом до влади американського президента Дональда Трампа тестується з кожним новим самітом. 

Попрощався "по-англійськи"

Підготовка зустрічі в Лондоні відбувалася на тлі резонансних заяв французького лідера Еммануеля Макрона, спричинених його незгодою з діями США у Північній Сирії. У медіа також з'явилася інформація про пресинг з боку Туреччини стосовно визнання терористичною організацією сил самооборони сирійських курдів (YPG). Без цього Туреччина нібито відмовлялася підтримати плани НАТО щодо убезпечення країн Балтії та Східно-Центральної Європи від можливої агресії.

У Лондонській декларації, оприлюдненій 4 грудня, союзники закликали генерального секретаря презентувати міністрам закордонних справ узгоджену Північноатлантичною радою пропозицію налагодити перспективний аналітичний процес під егідою генерального секретаря, з опорою на відповідні експертні оцінки, з метою подальшого зміцнення політичного виміру НАТО, включно з консультаціями. Ця ініціатива покликана знайти нові шляхи узгодження політичних позицій та наявних протиріч.

Під час дводенних заходів у столиці Великої Британії внутрішні розбіжності вдалося завуалювати затишними "сімейними" світлинами лідерів країн НАТО з королевою Єлизаветою II, але не вдалося їх залагодити. 

Однією з ознак неослабної напруги стало раптове повернення до Вашингтона Дональда Трампа, який не схотів узяти участь у підсумковій пресконференції лідерів. Приводом для американського лідера "піти по-англійськи" нібито стало відео розмови прем'єр-міністра Канади Джастіна Трюдо, прем'єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона, прем'єра Нідерландів Марка Рютте і президента Франції Еммануеля Макрона, що з'явилося в Інтернеті. Колеги Трампа під час прийняття в Букінгемському палаці 3 грудня жартували над схильністю американського "дуже стабільного генія" до тривалих пресконференцій.

Власне, спільне спілкування Дональда Трампа й Еммануеля Макрона з пресою, що відбулося перед прийняттям і затягнулося на 40 хвилин, стало зайвим цьому підтвердженням. Американський і французький президенти, намагаючись зберегти ввічливі посмішки, явно змагалися в дипломатичній дотепності, коментуючи, серед іншого, кризу в Сирії. 

Та, вочевидь, американський президент не був потішений жартівливим обговоренням його слабкостей і, залишаючи Лондон, написав у Twitter, що не бачить сенсу своєї участі у фінальній пресконференції, оскільки подібних заходів "і так було забагато". До того ж на прощання він звинуватив прем'єр-міністра Канади Трюдо в "нещирості" під час спілкування з журналістами. "І, відверто, — так, Трюдо непоганий хлопець, але правда в тому, що я вказав йому на той факт, що він не платить 2% (на оборону. — Д.П.), і, я думаю, що він цьому не радий", — сказав Трамп і поспішно залишив Велику Британію.

"Карти, гроші, два стволи"

Питання "справедливого розподілу" витрат європейських держав на оборону та більш активної участі європейських країн у колективних оборонних проектах укотре стало ключовою темою зустрічі очільників держав і урядів країн — членів НАТО.

Генеральному секретареві Єнсу Столтенбергу навіть довелося виправдовуватися на пресконференції, що питання витрат на оборону виносяться на обговорення в інтересах союзників, а не для умиротворення американського президента. 

На офіційному сайті НАТО було опубліковано детальний звіт про стабільну динаміку зростання витрат на оборону європейських країн і Канади протягом останніх п'яти років. За інформацією аналітиків альянсу, реальне збільшення оборонних бюджетів у Європі й Канаді становитиме 2019 року 4,6%. До кінця наступного року європейські союзники і Канада інвестуватимуть в оборону на 130 млрд дол. США більше, порівняно з 2016-м. До кінця 2024-го очікуване акумульоване зростання оборонних витрат у цих країнах становитиме 400 млрд дол. США. 

Серед досягнень у комюніке альянсу також значиться, що цього року вже 9 союзників (США, Болгарія, Греція, Естонія, Велика Британія, Латвія, Польща, Румунія та Литва) витратять на оборону не менш як 2% ВВП. Щоправда, присутність у цьому списку Болгарії пояснюється укладеною в серпні 2019-го угодою на придбання восьми нових американських багатофункціональних винищувачів F-16 Block 70 загальною вартістю 1,1 млрд євро. Цей контракт став найдорожчим у посткомуністичній історії Болгарії. Чи зуміє країна зберегти місце серед держав — членів НАТО, які взяли "2-відсоткову висоту" оборонних витрат наступного року, залишається під сумнівом. 

Проте завдяки цій угоді Болгарія 2019 року несподівано стала лідером з виконання директиви НАТО щодо необхідності виділяти 20% оборонних витрат на нову військову техніку, у тому числі на пов'язані з нею науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки. Частка таких витрат у болгарському оборонному бюджеті становить 59%. Для порівняння: США цього року виділили на військову техніку 27,5% оборонного бюджету. 

І якщо детальний звіт про фінансове забезпечення оборони союзників мав заспокоїти американського президента, для його французького колеги напередодні зустрічі в Лондоні аналітики НАТО опублікували записку з оптимістичною назвою "НАТО: готові до майбутнього. Адаптуючи альянс у 2018–2019 роках". У ній детально прописано всі досягнення альянсу в питаннях колективної оборони, стримування, підвищення готовності об'єднаних сил, трансформації командних структур.

За останні кілька років НАТО справді вдалося адаптуватися до реалій, що змінилися, і масштабно посилити можливості колективної оборони. Ці кроки, підкріплені ухваленням нової Воєнної стратегії в травні поточного року, націлені на підвищення ефективності організації, яка забезпечує безпеку понад мільярда людей.

Проілюструвавши зусилля НАТО щодо виконання Плану дій для забезпечення готовності картами розміщення сил альянсу в світі, автори звіту подають низку аргументів на підтвердження того, що потенціал стримування та оборони Північноатлантичного союзу відповідає нинішнім загрозам. 

Так, з 2014 р. чисельність Сил реагування НАТО (NRF) зросла до 40 тис. військовослужбовців. 2019 року також вдалося на 90% укомплектувати сили для Ініціативи забезпечення готовності, або так званої Ініціативи "4-30". Нагадаємо, що 2018 року в Брюсселі країни НАТО зобов'язалися сформувати — до 2020-го — 30 мотопіхотних батальйонів, 30 авіаційних ескадрилей і 30 бойових кораблів, які можуть бути задіяні протягом 30 днів або й раніше. Вони реагуватимуть на загрози з будь-якого напрямку і забезпечать подальше зміцнення потенціалу НАТО у сфері стримування та оборони.

Не залишили без уваги у звіті й військові навчання. З початку 2018 року альянс провів 207 спільних навчань, ще 270 відбулося на національних рівнях, але із залученням сил НАТО. 2020 року заплановано масштабні навчання альянсу DEFENDER 2020, для участі в яких до Європи прибудуть 20 тисяч американських військових. Це буде наймасштабніша дислокація американських сил у Європі за останні 25 років. 

Згадується у звіті й рішення альянсу визначити космос як сферу оперативної діяльності (разом із повітрям, сушею, водою та кіберпростором). Фактор "космосу" впливає на можливості НАТО проводити навігацію, відстежувати свої сили й запуски балістичних ракет, забезпечувати ефективний супутниковий зв'язок. 

Дедалі більше уваги в НАТО приділяють сучасним технологіям. У жовтні 2019 року міністри оборони затвердили "Дорожню карту нових і передових технологій", щоб допомогти структурувати роботу НАТО в ключових технологічних галузях і дати можливість союзникам розглянути вплив нових технологій на стримування й захист, розвиток потенціалу, правові й етичні норми. Так, у Лондоні ще раз озвучено наміри НАТО до 2035 року замінити флот авіаційних комплексів далекого радіолокаційного виявлення та керування (AWACS) новітніми технологіями, зокрема штучним інтелектом.

Ідеться в документі й про спільну боротьбу з гібридними загрозами, а також про посилення системи стійкості на основі семи базових критеріїв, погоджених альянсом. Питання стійкості також знайшли відображення у фінальній декларації зустрічі в Лондоні, де союзники зобов'язалися забезпечувати безпеку телекомунікацій, у тому числі зв'язку п'ятого покоління (5G). 

До речі, розвиток системи стійкості, за інформацією DT.UA, стане одним з трьох основних напрямів забезпечення національної безпеки в новій редакції Стратегії національної безпеки, яка нині на розгляді в Офісі президента України. Нагадаємо, що, згідно із Законом про національну безпеку, цей документ мав бути схвалений президентом у шестимісячний строк після вступу на посаду, тобто не пізніше ніж 20 листопада. Однак Стратегія з робочою назвою "Безпека людини — Безпека країни", яку в президентському Офісі називають "безпрецедентним інноваційним документом", усе ще проходить міжвідомче погодження.

Не вороги, але й не друзі

Особливу увагу під час Лондонської зустрічі приділяли Росії, а надто в контексті останніх заяв французького президента. Під час дискусій — як публічних на відкритому заході NATO Engages, так і непублічних — порушувалося питання обґрунтованості посилення оборони НАТО на східному фланзі для стримування Росії. 

У фінальній версії Лондонської декларації союзники погодилися, що "агресивні дії РФ становлять загрозу для євроатлантичної безпеки", додавши, що "тероризм у всіх формах і проявах залишається незмінною загрозою для всіх нас". Присутність в одному реченні Росії та міжнародного тероризму стало очевидним компромісом з огляду на різне бачення загроз членами НАТО.

У цілому щодо Росії НАТО продовжує дотримуватися подвійного підходу, що поєднує "змістовний діалог із посиленим стримуванням і обороною". Змістовний, на думку альянсу, діалог триває на високому політичному рівні Ради Росія—НАТО, і генеральний секретар Столтенберг на одній з пресконференцій у Лондоні висловив особливе задоволення поновленням зустрічей Ради після 2016 року. Він також визнав, що, хоча Росія на даному етапі не веде воєнних дій проти будь-якої з країн — членів альянсу, для НАТО вона залишається стратегічним викликом. Зокрема, як зазначено в Лондонській декларації, розгортання Росією нових ракет середньої дальності призвело до припинення дії Договору про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності і створює значні ризики для євроатлантичної безпеки. 

Певною новацією у публічних наративах альянсу за результатами зустрічі в Лондоні стало визнання, що зростання впливу й міжнародна політика Китаю поєднані як з можливостями, так і викликами, яким країни — члени НАТО мають як союз протистояти спільно.

Отже, не визнавши Росію та Китай ворогами, НАТО не поспішає наводити мости дружби, віддаючи перевагу підготовці захисту від можливих майбутніх атак.

Україна: очікування vs реальність

В Україні до Лондонської зустрічі НАТО готувалися давно. Торік колишній президент Порошенко спрямував генеральному секретареві Столтенбергу листа з проханням ініціювати під час Лондонської зустрічі питання надання Україні Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ). В альянсі взяли до уваги прохання Петра Олексійовича, але зазначили, що участі партнерів в офіційних заходах у Лондоні не передбачається. 

Президент Зеленський не настільки наполегливий у питанні ПДЧ, що викликає в альянсі погано приховуване полегшення. Але напередодні зустрічі в Лондоні український парламент вирішив нагадати альянсу про рішення Бухарестського саміту 2008 року, ухваливши резолюцію зі зверненням до парламентарів країн — членів НАТО з проханням запропонувати своїм міністрам закордонних справ прискорити процес надання ПДЧ Україні.

У Лондонській декларації, однак, Україна і Грузія не згадуються. У документі про майбутнє альянсу, щоправда, зазначено, що союзники всіляко підтримують їхнє право зробити незалежний і суверенний вибір, вільний від зовнішнього тиску та примусу. 

І хоча Україну не було запрошено на офіційні заходи, за словами генерального секретаря Столтенберга, ситуація в Україні й зусилля щодо імплементації Мінських угод залишалися предметом обговорень союзників. 

Зважаючи на це, присутність українського міністра закордонних справ Вадима Пристайка на форумі NATO Engages викликала великий інтерес. Український міністр відзначився неологізмом RUxit для позначення виходу російських сил з території України. 

Гарною новиною, що збіглася із завершенням зустрічі в Лондоні, стало рішення українського уряду про виділення добровільного внеску в бюджет НАТО в розмірі 850 тис. євро, які потрібні для переїзду місії України при НАТО до приміщення старої штаб-квартири, наданої країнам-партнерам. Хочеться сподіватися, що в планах уряду — також підсилити роботу місії, зокрема призначивши досвідчених і ефективних дипломатів на вакантні посади. Щоденна робота та діалог не тільки з представниками міжнародного секретаріату, а й з усіма постійними делегаціями країн — членів НАТО мають величезне значення для розвитку подальшого співробітництва та лобіювання інтересів України в альянсі. 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Останній Перший Популярні Усього коментарів: 2
Випуск №1276, 3 січня-10 січня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво