МЕАНДРИ ЖИТТЄТВОРЧОСТІ

Народилася вона в Бориславі. Доля занесла її — в повоєнні часи — аж у далеку Бразилію. Вона — українка і громадянка світу, різні епохи, континенти й вітри різьбили її життя. Мова про Віру Вовк, українську поетесу, прозаїка, драматурга. Сама вона так каже про себе: «Очевидно, кожна людина певною мірою є творцем своєї долі, бо в житті існують хвилини, коли нам дозволено вибирати. Часто, одначе, ми змушені прийняти одну-єдину життєву можливість, тоді за нас вирішує сама доля.

Її улюблені історичні епохи — Середньовіччя та італійський Ренесанс. Улюблені стилі: романський і ренесансний. За фахом — германістка та музиколог. Тривалий час — професорка німецької літератури в Державному університеті Ріо-де-Жанейро.

А туга, ностальгія за Україною — давня, занадто тривала. Втім, Віра Вовк завжди відчувала себе тут, на Батьківщині: і в часи Хрущова й Брежнєва, і в перебудовчий період ніколи не припинявся її реальний зв’язок із рідною землею. Вона була цілком своєю в колі поетів-шістдесятників. Звісно, не критерій віку був визначальним для Віри Вовк, її душевної відкритості до Ірини Стешенко, Г.Кочура, М.Лукаша, Є.Поповича, Михайлини Коцюбинської, В.Стуса та І.Світличного. З двома останніми збереглося листування (частково опубліковане) — винятковий людський документ і свідчення епохи.

Віра Вовк чимало зробила для того, щоб українська поезія прийшла до читачів Південноамериканського (й не тільки) континенту. Ще 1959 року вийшла в її перекладі «Антологія української літератури». В 1966 році вперше зазвучали португальською вірші Ірини Жиленко, І.Драча, В.Голобородька, Ліни Костенко, В.Симоненка та інших. Окремими виданнями з’явилися її переклади творів українських класиків — Марка Вовчка, І.Франка, Лесі Українки, В.Стефаника. А в серії «Писанка» у 90-х вийшла ціла низка збірок сучасних українських поетів (і прозові твори Валерія Шевчука). До слова, часто видання виходили у світ коштом самої перекладачки. Отож, Віра Вовк — авторка цілої книгозбірні перекладів. Напрошується стереотипна фраза: і коли встигала ця тендітна жінка? Зрештою, ця тендітна жінка, як пригадує М.Коцюбинська, завдавала чимало клопоту КДБ: «...на допитах ім’я Віри Вовк не раз виникало серед осіб із закордону, зв’язки з якими кваліфікувалися як антирадянська діяльність». Це тепер диким і смішним видається цей «маразм».

Особисто я пережила заочне знайомство з цією чудовою поетесою, натрапивши на її збірку «Чорні акації», що зберігалася в меморіальній бібліотеці М.Рильського. Це було чи не перше закордонне україномовне видання, яке я тримала в руках. Поезія вразила мене особливою інтонацією, органічним поєднанням начебто непоєднуваного: екзотики й українськості. Б.Рубчак так і писав про дивовижне вміння поетки «сполучити чужинне оточення з українською душею». Коли почало розвиднюватися і в нас, з’явилися публікації В.Вовк у нашій періодиці. Прочитавши її «Іконостас України», я чомусь найбільше запам’ятала вірш про знамениту дерев’яну церкву у Чорткові і спеціально поїхала туди, аби її побачити. Тоді, 84-го, була вона ганебно занедбана і вже пізніше відроджена майже з небуття.

Про що пише Віра Вовк? Як і кожен поет — про грандіозний світ навколо і про себе в ньому. Історія, мистецтво, релігія, природа — так найбільш загально можна окреслити видноколо її поетичного слова. Почала писати з раннього дитинства. 12 збірок поетичних, 7 прозових, 7 видань драматургічних творів у творчому доробку Віри Вовк. А ще ж переклади — згадані португальською з української й українською з мов оригіналу — Неруда, Клодель, Лорка, Тагор, Георге та інші.

Як читачка я особливо люблю її книги «Любовні листи княжни Вероніки до кардинала Джованнібатісти» (1967) та «Жіночі маски» (1993). Артистизм перевтілення, тонка іронія, психологічно-художницька точність вражають і полонять.

На іншому полюсі — релігійна лірика Віри Вовк: пізнання Бога — інтимно-щемке й просвітлено-вивищене.

Запитую: яке потрясіння в житті було найбільшим? Пані Віра відповідає: «Смерть батька у дрезденському тотальному нальоті 13 лютого 1945 року і зруйнування чудового Дрездена. Мені було тоді 19 років, і ціле життя відчувала тугу за батьком».

Її чутлива душа не уявляє себе без музики, образотворчого мистецтва. Улюблені композитори — Й.С.Бах, Ведель, Шуман, Вілла-Лобос. Пригадує, що «була ціла епоха життя» під знаками Бетховена, Моцарта, Цезара Франка. Одного разу Віра Вовк привезла з Бразилії в Україну ансамбль барокової музики «Тандарадейрос». Мене надзвичайно вразила висока культура співу і, звісно, виконання ансамблем українських класичних творів та народних пісень і псалмів у обробці. Пані Віра розповіла, що вона і її посестра художниця Зоя Лісовська навчили співаків українських текстів і подбали про адекватну інтерпретацію. Всі шестеро учасників ансамблю, побувавши в Києві, Чернівцях, Івано-Франківську, Львові, Полтаві, Дніпропетровську, були надзвичайно захоплені нашою землею і культурою. А після турне Україною виступили з тією самою програмою в Німеччині, Швейцарії та Франції.

Зоя Лісовська, відома українська художниця, фактично співавторка багатьох поетичних книг В.Вовк. А щойно презентоване в Національній Спілці письменників України вибране поетеси витончено оформлено репродукціями робіт знаменитої нашої керамістки Галини Севрук. Та й сама пані Віра — авторка тонких химерно-філософських витинанок, які прикрашають не одне її видання.