УБИВСТВО ЯК СИМПТОМ ФОНДОВОЇ ХВОРОБИ

Ще одне замовне вбивство, яке обіцяє стати резонансним. Цього разу жертвою став високий державний чиновник — заступник глави Держкомісії з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР). У четвер відбувся похорон Олексія Ромашка, вбитого в понеділок уранці в під’їзді власного будинку. Не де-небудь, а в центрі столиці — вул. Артема, 10. Від самого початку замовний характер убивства навряд чи в когось викликав сумніви: два удари ножем, а потім контрольний постріл у голову. Причому навіть професіонали — а на місце події виїжджали і столичний прокурор Юрій Гайсинський, і перший заступник держсекретаря МВС Михайло Корнієнко, і начальник ГУ МВС у Києві Петро Опанасенко — не відразу знайшли отвір від пострілу, хоча стріляна гільза була на місці злочину. Лише розтин трупа засвідчив, що постріл було зроблено через ніс. За фактом убивства порушено кримінальну справу за ст. 115 КК «Убивство».

Сходилися на думці експерти і щодо причин убивства — фахова діяльність. Олексій Ромашко був куратором контрольно-ревізійного управління ДКЦПФР. До кола його службових обов’язків входило вирішення спірних питань, пов’язаних із приватизацією підприємств. У сфері, де відбувається перерозподіл власності й течуть велетенські грошові потоки, догодити всім практично неможливо. І це в країні, де ціна життя значно девальвувала, а гроші перед виборами набувають ціни влади. Так і дивися, дедалі частіші сумні події переростуть у загрозливу тенденцію. Якщо, звісно, правоохоронні органи не навчаться нарешті оперативно знаходити, а краще — зупиняти холоднокровних замовників.

Те, що вбивство високого державного службовця безпосередньо пов’язане з ситуацією на національному ринку цінних паперів, підтвердило й дружне звернення до громадськості ключових учасників цього ринку. Серед них Перша фондова торгова система, Українська фондова біржа, Асоціація учасників фондового ринку... Вони закликають органи державної влади потурбуватися про те, щоб в Україні нарешті розпочалося будівництво фондового ринку, який функціонує на принципах справедливості, цілісності та прозорості... Адже не секрет, сьогодні навіть у самій ДКЦПФР немає одностайності з концептуальних питань розвитку й управління ринком цінних паперів. Там співіснують у стані боротьби протилежностей «праві й ліві», тобто прибічники ринкових і адміністративних важелів впливу. Чого варта, приміром, затята суперечка з приводу контрольного пакета акцій Національного депозитарію.

Автор далекий від думки, що саме боротьба всередині ДКЦПФР призвела до таких трагічних наслідків, але вона явно не додала порядку на фондовому ринку, який, цілком можливо, міг би вберегти від таких крайнощів. Проте читачам, швидше за все, буде цікаво знати думку про події, які відбуваються, опозиційного (лінії голови Комісії) члена ДКЦПФР, одночасно голови Національного депозитарію України Віктора Івченка.

— На жаль, тема, якої ви торкнулися в попередньому числі газети, про порушення на ринку цінних паперів, має своє сумне продовження. І я готовий говорити, писати й наполягати на тому, що будь-які порушення законів, тиск силовими методами чи, не дай Боже, кримінальні з’ясувки мають бути повністю виключені як засіб здобування влади, грошей, становища або чого-небудь ще. Такі дії повинні суворо каратися законом. Підтвердженням вакханалії в цій сфері є жахлива смерть члена Держкомісії з цінних паперів і фондового ринку Олексія Ромашка. Я ще раз хотів би наголосити на своїй позиції: жити за законом не просто бажано, а необхідно. Створення бандитського середовища в економічному просторі держави не може бути вигідне навіть тим, хто володіє цими прийомами. Перерозподіл власності, порушення закону, розпалювання пристрастей і розкручування чорного піару — все це, на жаль, свідчить про майбутні вибори. На них потрібні гроші, і чималі.

Чи є шанс, що виконавці і замовники розправи над неугодною людиною будуть покарані? На час похорону старший помічник прокурора Києва Максим Кобернік повідомив ЗМІ, що вже складено словесний портрет можливих убивць, допитують свідків. І знову пропонують почекати до кінця розслідування. Та чи буде в нього кінець?..