Sapienti sat

Академію медичних наук лихоманить — у неї хочуть забрати інститути, які мають найпотужніші клініки. Ще з весни ходили чутки, нібито АМН узагалі можуть розформувати, створивши відділення медичних наук в Національній академії. У прибічників такої точки зору аргумент «залізний»: шість бюджетних академій — велика розкіш навіть для багатої країни, досить однієї — Національної, а будь-які інші можуть створюватися на громадських засадах. Потім відбулася спільна сесія двох академій — НАН і АМН, котра мала продемонструвати, що є ще порох в академічних порохівницях. Але... У двадцятих числах травня вийшло доручення Президента Кабінету міністрів стосовно підвищення ефективності діяльності медичних НДІ й наукових центрів АМН і доцільності передачі їх у підпорядкування Мінздоров’ю.

Відтоді протистояння між Академією медичних наук, вірніше, її керівництвом, і Мінздоров’ям ще більше загострилося.

Не секрет, що президент АМН, академік О.Возіанов відчуває неприязнь до нинішнього міністра охорони здоров’я А.Підаєва. Кажуть, Олександр Федорович неодноразово погрожував усунути його з посади. І, напевно, Олександру Федоровичу це не було б важко, якби він залишався при колишньому статусі. А саме: лікаря, котрий лікує Президента. Але віднедавна він у немилості Леоніда Даниловича та його найближчого оточення. Причина також відома.

Наприкінці минулого року, як відомо, Леонід Данилович занедужав. Лікування, проведене у Феофанії, очікуваного Президентом полегшення не принесло. І хоча академік Возіанов через ЗМІ переконував усю країну, що операція пройшла успішно, помилки наших хірургів потім виправляли німецькі лікарі. Поруч із Президентом у Баден-Бадені перебував міністр і лікар А.Підаєв. Утім, обмахували Кучму під час лікування і птахи більш вісокого польоту, котрі швидко зметикували: опала Возіанова — чудовий привід для переділу сфер впливу на ринку медпослуг і навколомедичної приватизації.

Від цього моменту О.Возіанов не приховував свого неприязного ставлення до А.Підаєва. Звиклий до того, що попередні міністри перед ним розшаркувалися і прогинали спину — фактично десять років Олександр Федорович тримав охорону здоров’я у своїх руках, — йому важко змиритися із тим, що колишніх важелів впливу в нього вже немає. А «доброзичливці» з владних структур, ті, хто в минулі роки зачаїв образу на всемогутнього Возіанова, не забарилися скористатися із можливості помститися, досадити.

Можна припускати, у якій голові(ах) і в чиїх інтересах визріла ідея «переділу» підвладного Олександру Федоровичу академічного майна й ринку медичних послуг. Підаєву ж випала доля стати засобом її втілення. Своєрідним хлопчиком для биття. Очевидно, Андрій Володимирович усе це чудово розуміє, тому прагне мати якомога достойніший вигляд у цій грі. Чимало людей схильні вважати його нерішучим і дуже обережним, оскільки в столиці він зовсім недавно, тому все ще «чужак». Проте це зовсім не так. Він відчуває за собою впливові політичні сили. І вони намагаються втягти його в свою «гру». (Пригадаймо бодай, у якій газеті з’явилося спочатку інтерв’ю із А.Підаєвим, а потім явно замовна статейка, спрямована проти О.Возіанова. Так-так, у «2000».) Хоча, подейкують, Андрій Володимирович не з тих, хто в разі чого не зможе «тримати удар». Волі й витримки йому не позичати. У минулому нібито серйозно захоплювався боксом і кікбоксингом.

У свою чергу, Олександр Федорович задіяв усі наявні в нього можливості, аби утримати свій академічний корабель на плаву й не дати йому напоротися на рифи. Відверто кажучи, його становищу сьогодні не позаздриш, хоча в нього залишилися і високі зв’язки, і своя академічна команда. На адресу перших осіб держави недавно надійшов лист за підписом Б.Патона й кількох десятків академіків, котрі піднялися на захист АМН і її президента.

Кілька днів тому до редакції «Дзеркала тижня» завітали відомі професори з пропозицією об’єктивно висвітлити ситуацію, що склалася навколо АМН, на сторінках нашого тижневика, який читає політична й медична еліта. Вони не приховували дещо хворобливої реакції на презентацію в п’ятисотому (ювілейному) номері «ДТ» нової рубрики, у якій ми збираємося розповідати про вітчизняну та світову медицину. Перша подача їм явно не припала до душі. У бесіді ми зійшлися на тому, аби провести в редакції «круглий стіл» за участі міністра охорони здоров’я, президента АМН, голови профільного комітету ВР, директорів академічних інститутів і вчених. Наступного дня редакція дістала згоду на участь у ньому міністра й голови комітету ВР, а також кількох професорів. Наші численні спроби поговорити з Олександром Федоровичем не увінчалися успіхом — секретар очолюваного ним управління при адміністрації Президента відповіла, що шеф терміново вирушив у закордонне відрядження.

Тому ми публікуємо в цьому номері дві точки зору — міністра охорони здоров’я Андрія Підаєва й голови комітету з питань охорони здоров’я, материнства і дитинства Верховної Ради, професора, членкора АМН Миколи Поліщука, котрі погодилися відповісти на наші запитання. Редакція сподівається, що після повернення із далекого відрядження Олександр Федорович знайде час для інтерв’ю «Дзеркалу тижня».

Отже, запитання:

1. Останнім часом нагнітаються чутки про те, що Міністерство охорони здоров’я за підтримки групи народних депутатів має намір відібрати в Академії медичних наук частину інститутів. Якщо це справді так, то виникає запитання: яку мету при цьому переслідують? Пригадується, при міністрі В.Москаленку Мінздоров’я передало «пакетом» близько двох десятків НДІ академії. Хто буде у виграші від чергового «переділу»? Дехто висловлює крамольну думку, що такий крок спрямований на ослаблення, а то й розвал АМН.

2. Цікаво, який ККД медичної науки? Скільки коштів вкладається у неї і яка віддача?

3. Мінздоров’я на своїй підсумковій колегії озвучило концепцію реформування системи охорони здоров’я, підготовлену групою вчених і фахівців. Невдовзі після цього стало відомо про створення нової робочої групи з реформування «фінансування охорони здоров’я». Як це слід розуміти — концепція не підійшла і хтось намагається перетягнути «фінансову ковдру» на себе?

4. Яка перспектива реорганізації системи охорони здоров’я? Що заважає сьогодні її проведенню?