Суд «ударив по кишені» друкарню, щоб не кортіло за вказівкою влади виганяти опозиційну газету

Полтавський медіа-клуб уже кілька років поспіль створює правові прецеденти в Україні. Перший — 2002 року, коли рішенням господарських судів дві друкарні (видавництво «Полтава» та «Кобеляки»), які 2001 року на побажання місцевої влади, грубо кажучи, викинули газету медіа-клубу «Новий день», зобов’язали-таки виконувати умови договорів про друкування тижневика.

Відлучення від друкарень — досить поширений останніми роками спосіб примусити мовчати опозиційних журналістів, які мають мужність критикувати владу. Але далеко не всі газети наважуються розпочинати судову тяжбу. «Новий день» був першим виданням в Україні, яке зуміло відстояти своє право у спорі з друкарнями.

А нещодавно медіа-клуб створив другий прецедент в Україні, домігшись судового рішення за позовом до ВАТ «Видавництво «Полтава» про захист ділової репутації і відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірним розірванням договору підряду в односторонньому порядку. Адже випуск газети — те ж виробництво (тільки інформаційного продукту), яке потребує чималих організаційних, людських і фінансових ресурсів (у тому числі й підготовчої роботи): набрати фахівців, знайти авторів, рекламодавців, укласти договори на одержання програми передач, налагодити розповсюдження тощо.

Даремно директори видавництв у 2001 році «не почули» моїх слів, коли я радила їм ігнорувати незаконні вказівки з облдержадміністрації й попереджала, що інакше доведеться відповідати, як мовиться, карбованцем.

Утім, два абсолютно аналогічних позови при однакових обставинах справи — до видавництва «Кобеляки» та до ВАТ «Видавництво «Полтава» — вирішені Кобеляцьким районним судом Полтавської області та Жовтневим районним судом м.Полтави з діаметрально протилежними підходами. У Кобеляках повністю відмовили в задоволенні позовних вимог медіа-клубу та шеф-редактора газети «Новий день», а в Полтаві їх задовольнили. Рішення Жовтневого районного суду м. Полтави набрало чинності. Сподіваюся, цей прецедент допоможе журналістам України при відстоюванні своїх прав у відносинах із друкарнями (читай — владою, що впроваджує такий вид цензури, як негласна заборона на друкування опозиційних газет). Маю надію також, що судове рішення про стягнення з ВАТ «Видавництво «Полтава» кількох тисяч гривень на користь газети в майбутньому стане тим аргументом, яким поліграфісти «відбиватимуться» і від представників влади, коли тим знову захочеться прикрити якусь незручну для них газету.

До речі, директор видавництва «Полтава» Володимир Микийчук одержав від голови спостережної ради Державної акціонерної компанії «Українське видавничо-поліграфічне об’єднання» Раїси Богатирьової попередження про звільнення з посади, яку він обіймає (на звільнені місця в інших видавництвах призначено переважно «донецьких»). Так служив, так догоджав чиновникам, розправляючись із неугодними їм газетами, а тепер... і його.