Гданськ склав іспит із енергетичної безпеки

Польща виявилася повністю готовою до перерви в постачанні російської нафти транзитом через Білорусь. Припинення поставок відбулося в ніч на понеділок 8 січня внаслідок енергетичного конфлікту, що виникнув між Мінськом та Москвою. І попри те, що впродовж довгих років наші сусіди дуже боялися такого сценарію, коли він стався, більшість поляків цього навіть не помітили. Перерва в постачанні нафти не стала навіть головною економічною інформацією того дня, а наступного ранку польські ЗМІ вже не поверталися до енергетичної теми, хоча нафти все ще не качали. Таке відчуття енергетичної безпеки — наслідок реалізованої над Віслою політики диверсифікації джерел енергії, завдяки якій уже тепер Польща виробила імунітет на нафтогазові шантажі, що їх можна очікувати зі східного напрямку.

Як повідомив «ДТ» голова гданської нафтової групи «Лотос» Павел Олехновіч, нафтопереробний завод цієї компанії володіє достатніми резервами нафти та готових продуктів і не бачить причин для припинення чи зниження виробництва. «Операційних резервів вистачить для безперервного функціонування заводу впродовж двох тижнів. Крім того, маємо ще стратегічні резерви, яких вистачать до половини лютого, а в разі необхідності можна використати обов’язкові державні резерви. Впродовж, як максимум, місяця, в разі потреби можемо цілковито переключитися на нафту, яка надходитиме морським шляхом, — передусім із Північного моря, а в тривалішій перспективі — і з Кувейту» — сказав пан Олехновіч. На запитання, чи може вплинути нинішня ситуація на прискорення добудови нафтогону з Бродів до Плоцька та Гданська, голова «Лотосу» відповів, що це цілком імовірно. «Ми вважаємо поставки каспійської нафти транзитом через Україну одним із елементів нашої стратегії диверсифікації. Група «Лотос», щоправда, не бере участі в цьому проекті як інвестор, однак, на моє переконання, ситуація з постачанням російської нафти — ще один доказ того, що такий проект доцільний. Наші російські партнери є, очевидно, неретельними», — сказав у коментарі «ДТ» пан Олехновіч.

Гданська нафтова компанія «Лотос» торік затвердила свою стратегію розвитку, яка передбачає зниження залежності від російських поставок сировини з 90 до 60% та вироблення таким чином імунітету на ймовірні «нафтові шантажі». «Лотос» хоче також збільшити щорічну переробку нафти із шести мільйонів тонн до 10,5 млн. 2012 року і стати центральноєвропейським лідером у виробництві дизеля. Збільшення виробничої потужності має відбутися за рахунок ґрунтовної модернізації наявних інсталяцій та запуску програми комплексного технічного розвитку ціною 6,5 млн. злотих.

Плани гданської компанії активно підтримує польська влада як такі, що сприяють посиленню енергетичної безпеки. Під кінець минулого року польська офіційна делегація відвідала Кувейт, у столиці якого провели Дні Польщі. Це для групи «Лотос» дуже вагома подія, оскільки саме поставки з цієї невеликої країни мають забезпечити диверсифікацію її джерел постачання сировини. Переговори в цій справі тривають уже декілька місяців.

Не менш важливі й інвестиції в інфраструктуру, без якої неможливим було б переключення в повному обсязі на нафту з інших джерел, окрім російської. На початку 2007 року «Лотос» сподівається підписати контракт на спорудження інсталяції атмосферної та порожнечої дистиляції нафти, що дозволить збільшити виробничу потужність корпорації з нинішніх 6 млн. тонн щорічно до 10,5 млн. тонн у 2012 році. Цей проект для групи «Лотос» необхідний, оскільки гданське підприємство має намір поступово наздоганяти свого основного конкурента на польському ринку, тобто ПКН «Орлен». Мають значення також прогнози аналітиків, в яких ідеться про стрімке зростання попиту на нафтопохідні продукти, а також апетит підприємства на ринки сусідніх країн, у тому числі України.

Нині точиться гостра боротьба за домінування на перспективному центральноєвропейському ринку, на успіх у якій можуть розраховувати лише великі гравці. Консолідація або смерть — кажуть аналітики. Група «Лотос» (тоді ще як Rafineria Gdanska) кілька років тому мало не потрапила під крило російського «Лукойлу». Трансакцію заблокував тоді польський уряд з огляду на загрозу економічній безпеці. Потім лунали пропозиції приєднати державний ще «Лотос» до плоцької компанії ПКН «Орлен», створивши корпорацію-гіганта (за центральноєвропейськими масштабами, звісно). Уряд і від того відмовився остаточно, побоюючись монополізації ринку й виникнення нездорової практики в управлінні таким занадто великим напівдержавним підприємством. Отож «Лотос» сам став консолідувати навколо себе капітал, переймаючи (шляхом перетасувань на державному рівні) невеликі державні НПЗ на півдні Польщі. І хоча «Лотос», радше, залишиться в тіні свого конкурента з Плоцька та іноземних корпорацій, він має шанс посісти домінуючу позицію на ринках кількох видів нафтопродуктів, зокрема дизельного пального.

Але з дизельним пальним ситуація доволі складна. Попит на це паливо стрімко зростає, а ось польські й навіть європейські НПЗ не в змозі його забезпечити. Тож доводиться користуватися імпортом. Щоб створити технічні передумови для збільшення виробництва дизеля, група «Лотос» планує спорудити нову інсталяцію гідродесіркації (HDS). Це має добре позначитися і на довкіллі, а компанія зможе виконати суворі ЄС-івські екологічні вимоги, які стануть ще гострішими після 2009 року. Цей проект коштуватиме 501 млн. злотих, а нові інсталяції планують запустити у 2009 році. Тоді закінчиться й ремонт обладнання, що нині експлуатується.

Програма комплексного технічного розвитку групи «Лотос» передбачає також спорудження комплексу утилізації важких залишків (IGCC). Це, у свою чергу, дозволить краще використати найменш корисні фракції нафти, а відтак зменшити кількість відходів та збільшити ефективність використання матеріалів. Однак, щоб можна було переробляти нафту, треба спершу її мати. Нині «Лотос» на 90% залежить від поставок російської нафти Urals. Це створює небезпеку виникнення перерв у поставках внаслідок російського шантажу Білорусі або Польщі. Керівництво групи прагне ці пропорції радикально змінити — стратегія розвитку планує, що до 2012 року з одного напрямку (джерела) походитиме, максимум, 60% сировини.

Отже, звідки взяти решту? Нині 5% нафти надходить із власних джерел, тобто видобувається із дна Балтики. Такою діяльністю (до речі, дуже прибутковою) займається залежна від «Лотосу» компанія «Петробалтік». Упродовж найближчих років експлуатація має збільшитися, щонайменше, втричі, оскільки влітку «Петробалтік» відкрив нові, дуже великі родовища балтійської нафти. Компанія також намагається отримати концесію на експлуатацію морської зони Литви та Латвії, не виключає інших районів, зокрема й Чорного та Каспійського морів. Однак і цього буде замало. Виходом є укладення контрактів у більш віддалених районах світу, зокрема в Кувейті й Казахстані.

До Гданська нещодавно прибули два танкери, кожен із яких привіз мільйон барелів кувейтської нафти. Це результат контракту, що його наприкінці серпня уклали група «Лотос» і найбільша кувейтська нафтова компанія — Kuvait Petroleum Corporation (KPC). Ці поставки мають тестовий характер — польська компанія перевіряє, чи нафта з такими параметрами може бути перероблена у Гданську. Причому все свідчить про те, що результат досліджень буде позитивним. Кувейтська нафта важча і містить трохи більше сірки, ніж російська. Однак загалом не відрізняється істотно від сировини, яку досі переробляв гданський НПЗ.

Якщо не виникнуть якісь перешкоди, «Лотос» укладе з KPC довготерміновий контракт на постачання нафти. Йдеться навіть про забезпечення 40% потреб гданської компанії. Переговори тривають уже декілька місяців і стосуються значно ширшої співпраці, ніж постачання сировини. Лотос шукає інвестора для фінансування своїх амбітних планів, а кувейтський бізнес підходить керівництву найбільше. Адже тамтешні фірми задовольняються міноритарними пакетами акцій, зате гарантують безперервні поставки нафти. Про те, наскільки важливі ті контракти для забезпечення Польщі енергетичної безпеки, свідчить недавній візит до Кувейту офіційної делегації цієї країни, очолюваної досвідченим менеджером, маршалом Сенату Богданом Борусевічом. Проведені у столиці Кувейту Дні Польщі стали чудовою нагодою для презентування арабським партнерам польського бізнесу. В них увзяли участь представники енергетичного, будівельного, хімічного та продовольчого секторів. Крім налагодження корисних зв’язків, безпосереднім результатом заходу стало підписання тринадцяти інтенційних листів, зокрема про постачання карпатськими виробниками мінеральної води. Неофіційно кувейтці зазначають, що польська участь в операції «Буря в пустелі» у 1990 р. та нинішня присутність в Іраку є серйозними перевагами поляків у цих переговорах.

А чому саме Кувейт так зацікавив польських нафтопереробників? Відповідь дуже проста: в цій невеликій країні зосереджено 10% підтверджених світових родовищ нафти. У Кувейті нафта «добувається сама», під тиском природного газу — досить пробурити свердловину у відповідному місці. А завдяки геологічним розвідкам, 90% таких спроб завершуються успіхом. Результат очевидний: вартість видобутку одного бареля сировини становить лише один-два долари, тоді як ринкова вартість — 55—65 доларів. До всього, нафта залягає тут на глибині лише 1500 метрів під поверхнею землі.

Звісно, при такій трансакції одразу постає питання вартості транспортування, а відтак — рентабельності всього заходу. Адже транспортування російської сировини нафтогонами таки коштує дешевше. Однак керівництво «Лотосу» заспокоює: ці два танкери фірма організувала самостійно, це була дуже складна логістична операція, отже і все коштувало дорожче. Однак у майбутньому можна буде значно зменшити транспортні витрати. Kuvait Petroleum Corporation володіє власним нафтопереробним заводом у Роттердамі та вісьмома танкерами, які постійно курсують поміж Кувейтом і Нідерландами. Отже, можна буде при нагоді перевозити нафту цими танкерами до Роттердама. А звідти вже відносно недалеко до гданського порту.

Незалежно від активності в Кувейті, група «Лотос» розвідує доволі перспективний нафторинок Казахстану. Фірма взяла участь у виставці KIOGE (Kazakhstan International Oil and Gas Exhibition), завдяки чому сподівалася ознайомитися зі світовими тенденціями на ринку й налагодити ділові контакти. Водночас частку в концесії на видобування казахської нафти придбав Ришард Краузе — гданський бізнесмен, власник компанії «Проком». Підконтрольна йому компанія «Петролінвест» стала власником 50% частки у трьох підприємствах, що експлуатуватимуть родовища Болз, Дантське та Жубантан, а також 35% акцій у фірмі, що володіє концесією на видобування нафти з покладу Тюбенжик. Як заявила польська щоденна газета Dziennik — Polska, Europa, Swiat, цієї нафти вистачить на забезпечення тринадцятирічних енергетичних потреб Польщі. Однак навряд чи це станеться, оскільки Краузе — приватний підприємець, і не його завдання дбати про забезпечення енергетичної незалежності Польщі. Нафта з родовищ, якими співволодіє польський бізнесмен, найімовірніше, потрапить до Китаю, або ж сам Краузе перепродасть ці активи, отримавши при цьому досить непоганий прибуток.