Прикордонна комерція

Наша газета вже не раз розповідала про свавілля, що панує в Білорусі стосовно автовласників — громадян України. Автор цього матеріалу після появи статті «Білоруський автостоп» зустрічався з головою митного комітету Республіки Білорусь Шпилевським і запитав його, чи знайомий він із цим матеріалом.

— Подумаєш, конфіскували три машини, — презирливо кинув головний митник країни.

— Ну, по-перше, не три, а 13, а по-друге, що ви сказали б, якби це були ваші власні автомобілі?

У відповідь — мовчання...

Тому, коли на стіл консула України в Білорусі лягла чергова тека з документами, що свідчать про незаконні дії білоруських правоохоронних органів, ми вирішили повернутися до теми. Причому, щоб не перелічувати всі порушення, розповімо лише про два найбезглуздіші випадки, які дають найяскравіше уявлення про те, що поява в Білорусі автомобіля з українськими номерними знаками діє на білоруських правоохоронців як червона ганчірка на бика.

Четвертого червня 2004 року жителька м.Олевська на Житомирщині Ніна Котяш виявила, що навісний замок на гаражі, який належав їй, зірваний, а ВАЗ-21093, який належав її племіннику Сергію Лозку, зник. Місцеві міліціонери дуже швидко розслідували цей випадок, і вже 10 червня було точно встановлено: крадіжку зі зломом здійснив громадянин Республіки Білорусь Олександр Ветіс. Проблема полягала в іншому: 4 червня О.Ветіс перетнув митний кордон Республіки Білорусь (вочевидь, із білоруським паспортом, але на українському авто), а 17 серпня його було затримано на ринку в білоруському місті Мозирі, де він намагався продати вкрадений автомобіль.

Розгляд і суд тривали довго, але 16 лютого громадянку України Котяш запросили до Мозирського управління внутрішніх справ і під розписку видали автомобіль з украденими речами та довідку (№1709) для проїзду через державний кордон Білорусі. Отут і почалося найцікавіше...

Коли Ніна Котяш зі своїм небожем (зауважте, на законних підставах) звернулися до Мозирської митниці по отримання дозволу на зворотне вивезення викраденого у них автомобіля, то замість допомоги в перетині кордону їх було затримано. 23 березня 2005 року суд м. Мозир ухвалив рішення припинити адміністративну справу стосовно громадянина Білорусі у зв’язку з закінченням строку притягнення його до відповідальності, але... зробив конфіскацію транспортного засобу, який належить громадянинові України. Навряд чи тут потрібні коментарі. Хоча постраждалі громадяни України зверталися не тільки до судової влади, а й до голови комісії з прав людини білоруського парламенту Кулаковського, всюди їм відповідали назвою відомого закордонного фільму: «Справу закінчено — забудьте»! А чи легко це зробити людям, яких Республіка Білорусь просто пограбувала на 40 тис. гривень?

Київський хокеїст Гніденко підписав контракт із Федерацією хокею Білорусі (яку, до речі, очолює міністр внутрішніх справ країни В.Наумов) і хокейним клубом «Вітебськ». Посадивши у власний автомобіль із українськими номерами дружину й маленьку дитину, зареєструвавши на митному пункті «Нова Гута» своє авто на три місяці (більше білоруське законодавство не дозволяє), легіонер приступив до роботи. Та коли через три місяці його дружина прибула на цьому автомобілі подовжити реєстрацію, працівник «Нової Гути» зажадав, щоб вона проїхала «червоним коридором». Далі всім було наказано вийти з машини. І хоч у виданому раніше документі було чітко написано, що машина може перебувати в Білорусі до 15 березня, а на митниці вона була вже 1 березня, митник наполягав, що це потрібно було зробити 23 лютого. Машину опечатали, відігнали на митний склад, забрали ключі і всі документи, а жінку з маленькою дитиною виставили на вулицю. Нині цією справою займаються запрошені посольством України юристи з Міжнародної асоціації захисту прав людини. Однак хоч би чим вона закінчилася, уже можна зробити низку висновків. Якщо бюджет країни на 20% залежить від вартості майна, конфіскованого у громадян, котрі перетинають митний кордон, то цілком природно, що це відомство старатиметься, попри все. Надто тепер, коли підвищення цін на російські енергоносії боляче вдарило по бюджету.