Аналіз політики та дослідження: в чому відмінності

Я працюю в аналітичному центрі, який переважно займається двома речами: дослідженнями у сфері соціальних наук та аналізом політики.

Часом запитують, чим вони між собою різняться. Мені здається, що вичерпну відповідь дати непросто, адже обидва напрями діяльності постійно розвиваються. Проте ми регулярно ставимо це запитання собі, тому принаймні можемо виокремити основні, на мою думку, спільні та відмінні риси.

Аналіз політики, як і дослідження, використовує науковий метод. Тобто, аналізуючи політику, ви не можете робити безпідставних тверджень, вони мають базуватися на певних зібраних і оброблених даних. Наприклад, якщо хтось стверджує, що проїзд у громадському транспорті повинен коштувати 8 грн або що ЗНО треба скасувати, бо українські вступники його бояться і тікають за кордон, - ця людина мусить підтвердити свої тези даними. Причому недостатньо навести кошторис собівартості проїзду у транспорті чи кількість українських студентів за кордоном. Як і в дослідженнях, потрібно провести спостереження, його методика та результати мають бути описані, щоб усі охочі могли спробувати перевірити, чи воно відтворюється. Хоча тут важливо згадати про певну різницю. Для аналізу політики рідко використовують власне експерименти, частіше - вимірювання чи спостереження.

Ця перша спільна риса накладає на аналіз політики певні вимоги жанру, які притаманні дослідженням. Потрібно дотримуватися наукової етики, наприклад треба вказувати джерела інформації, зазначати авторів, чиї праці використовуються, і, як я вже згадав, робити можливим відтворення аналізу.

Водночас тут теж є певна відмінність. Якщо дослідники мусять полювати на новизну й намагатися передовсім пролити світло на досі невідомі питання, то в аналізі політики новизна взагалі не є ані побажанням, ані вимогою. Загалом, сам аналіз політики дуже щільно прив'язаний до конкретної ситуації у певній сфері, яка може змінитись, і аналіз через це стане неактуальним.

Натомість основна відмінність між дослідженнями та аналізом політики полягає в їх меті. Дослідження в соціальних науках мають приносити нові знання про наше суспільство. Дослідників не конче обходить, як ці знання застосовуватимуться. Хоча інколи саме це є предметом публічних дискусій, а не отримані результати досліджень. На противагу дослідженням, аналізу політики ніколи не роблять задля отримання нових знань чи просто нових даних. Аналіз політики зрештою виходить на рекомендації - що потрібно зробити, базуючись на отриманих даних, якщо хочемо досягти певного ефекту. Зазвичай наголошують, що рекомендації мають включати, як мінімум, два варіанти. Тобто аналіз політики має конкретно визначений заздалегідь прикладний характер, натомість дослідження можуть проводитися з якоюсь конкретною метою, а можуть просто примножувати нові знання. Ці спільні і відмінні риси накладають певні особливості на те, як ми керуємо дослідженнями та аналізом політики, як ми їх фінансуємо і забезпечуємо їхню якість. Наприклад, як і з дослідженнями, в аналізі політики дуже багато важить рецензування. Причому рецензуванню може підлягати не лише кінцевий результат, а й методологія, за якою планують здійснити аналіз. Водночас керівник команди аналітиків, порівняно з керівником дослідницького проекту, набагато більше займається зовнішньою комунікацією з різними ключовими гравцями. Також різняться спосіб фінансування дослідження та аналіз політики. Основними замовниками аналізу політики є органи влади: з огляду на свої стратегічні цілі та оперативні плани, вони потребують якісного аналізу й рекомендацій, на які можуть спиратися, використовуючи їх у своїй роботі. Натомість дослідження мають ширше коло замовників. Найчастіше - це самі ж дослідники (хоча далекі від науки люди не розуміють такого підходу), які визначають найбільш пріоритетні напрями досліджень та скеровують туди ресурси. Так відбувається здебільшого тому, що лише дослідники мають необхідні знання, аби визначити пріоритетність тих чи інших пропозицій для досліджень та оцінити їх якість.

Якщо вважати, що замовник повинен розпоряджатися фінансуванням, то буде цілком логічно сказати, що кошти на замовлення аналізу політики мають бути зосереджені в руках органів влади, натомість кошти на дослідження - мають бути у віданні наукових структур. На жаль, в Україні це питання не врегульоване, і часто органи влади не володіють необхідним ресурсом, щоб замовляти аналітику. На яких наріжних принципах повинна базуватися система фінансування аналізу політики через органи влади - це тема окремої розмови.